Мене Олег звуть. Нещодавно моя дружина наро дила, дитині вже 4 місяці. Я щиро не розумію, що відбувається в нашому домі, особливо що відбувається з моєю дружиною. Я з ранку йду, і ввечері о 9-й крізь пробки добираюся додому. Я дико втомлююся. Коли я заходжу додому, мені там не хочеться залишатися. Щоб ви розуміли до кінця, що відбувається в будинку, там нічого розуміти — вічний бардаk. На вечерю тільки й бачу макарони та сосиски. Я навіть не сподіваюся побачити щось інше. Я ж добре заробляю, не для того, щоб так харчуватися. Про вечерю я давно не чув, не те що їв би її.
Не прошу вечерю з ресторану, прошу звичайний обід, нічого надприродного. Я втратив надію, що ми харчуватимемося нормально. Але я тільки й чую: коли після роботи заходжу до дому, вона мені знаєте, що каже: -Я нічого не встигла приготувати. Давай замовимо піцу. Яка ще піца, я не хочу харчуватися в забігайлівці, я хочу їсти домашню їжу. Вона цього не може зрозуміти. І потім вона під своїм «не встигла» розуміє те, що цілий день або спить з дитиною, або гуляє з нею ж. Навчила дитину спати до першої години дня, вона вже день з ніччю переплутала через неї.
Вдома постійно бардаk, я приходжу та бачу гори білизни та гори посуду. Таке відчуття, що вони на мене не чекають. Я повинен прийти після роботи випрати речі і забратися в будинку, і помити посуд. Як з боротися з лінню дружини — не знаю? Дитина у нас тиха, спокійна. Вона вже давно могла почати займатися домашніми справами. Тепер це її звичка – нічого не робити. Вона свою бездіяльність і лінь виправдовує дитиною. У нас не футбольна команда, у нас одна дитина. Що порадите робити? Як акуратно сказати дружині, щоб почала забиратися вдома? І головне, щоби готувала. Я вже не можу; у мене вже nечія.