У неділю Ігор пішов на рибалку. І взяв за компанію свого чотирирічного сина Серьожку. Але незабаром повернулися. На запитання дружини Ігор щось буркнув та пішов у гараж. — Чому папка злий? — поцікавилася мати у Сергія. — Не пощастило йому, — з солідним виглядом відповів малюк. — Це як? — Вирішила уточнити Ірина. — Він не прихопив Настю, — відповів син. — Пішов до дядька Олега. І там не знайшов. Тато й засмутився, сказав:
«Без Насті жодної риболовлі не буде». — Що ще за Настя? — ледве стримуючись, спитала Іра. — Тато не говорив, — відповів малюк і побіг грати. В очах у Ірини потемніло: «Коханkу завів, сволота безсоромна! Дитину не посоромився, тварюку цю з собою на рибалку забрати вирішив»! Ірина сіла і залилася сльо зами. «Таке не можна стерпіти! Необхідно розлучатися! Сама діточок підніму! Але ідіотку робити з себе не дозволю!» Іра хусткою втерла сльо зи. «А іпотека?! Мені ж за неї ніяк не розnлатитися! Мамочки! За що мені такий уда р у спину?!» Ірина заревла білугою.
На її nлач із гаража визирнув Ігор. Побачивши стан дружини, кинувся до дружини. — Ірочко, kохана, що сталося?! — Прийняв її чоловік. — Відчепись від мене, зрадник! — Заверещала Іра, і замахнулася на Ігоря віником. — Що за Настя? Давно у тебе в kоханках? — Настя? Яка Настя, — ошелешено запитав чоловік. — Не прикидайся! Сина б посоромився! — Ну, хоч розкажи детальніше, де ти про неї почула? — Серьожко розповів, ти за нею до Олега заходив! Ігор кілька секунд посилено згадував, а потім розреготався. Та так, що трохи з лави не впав. Насміхавшись, пояснив: — Снасті! Чи не Настя, а снасті! За ними я до Олега заходив. Іра витріщилася на чоловіка, а потім сама почала сміятися. — Вибач мене, дурепу, — сказала вона, обійнявши чоловіка.