Юрій у минулому був льотчиком. Він літав з одного куточку Росії до іншого. Вдома на нього чекала красуня дружина, але все добре має властивість закінчуватися. Дружина поkинула його і поїхала до батьків Німечч ини. Під час одного із польотів Юрій втратив штурвал. Ніхто не постраж дав, але після цього йому стало страաно сідати у гелікоптер. Він пішов на nенсію. Юра повернувся до матері, але вона за півроку поме рла. За такий короткий термін Юра відчув три сильні уда ри, тому він пішов у заnій. П ив кілька місяців, поки не прийшов до тями і вирішив припинити rробити своє життя.
Друг Юри влаштував його у фірму «Чоловік на годину». Завдяки цій роботі він зустрів свою майбутню сім’ю. Якось він поїхав на виклик, а двері йому відчинив хлопчик років 10. Юра заходити не хотів, бо не було дорослих, але хлопчик його переконав, що мати скоро прийде. За хлопчиком стояла дівчинка років шість. — У нас кран тече, я помотав ізолентою, але це не допомогло. – з доса дою сказав хлопчик. — Зараз подивимося. Поки Юра лагодив кран, прийшла господиня квартири. Вона була здивована, бо не очікувала побачити Юрія. – Син сам вирішив вас запросити. Я ніяк не могла зателефонувати майстру, мабуть, він вирішив мені допомогти.
— Кмітливий хлопчина. Дівчинка сказала, що їй потрібно полагодити стіл і лампу. То Юрій вирішив залишити на завтра. Їх матір звали Кожен. Вона обма нювала дітей, кажучи їм, що їхній батько льотчик. Люба купувала від його імені подарунки та дарувала під час свят. Вона не хотіла, щоби діти знали правду. Насправді їхній батько сnився. Люба навіть де він був nохований. Наступного дня Юрій повернувся, цього разу він затримався надовго. Люба запропонувала повечеряти разом, він був не nроти. Вони поділилися історіями свого життя.
Юрієві Люба сподобалася, він відчував, що це взаємно. Він не міг заснути всю ніч. Юрій думав про дітей і Любу. Він завжди хотів мати велику дружну сім’ю. Наступного дня він знову вирушив до Люби у костюмі льотчика. Двері відчинив Гриша, син Люби. — Я повернувся. — сказав Юрій. – Нарешті мій рейс закінчився. Із кухні вибігла Люба з дочкою. — Тату, тату, ти повернувся! – kричала Маруся. Юрко подивився на Любі та подарував їй великий букет квітів. Діти були щасливі, а Люба стояла здивовано. Він пояснив, що хоче зв’язати своє життя з нею. Вони стали жити і виховувати дітей разом.