Мій чоловік вдавав, що сумує за донькою, а коли вона почала жити у нас, всі обов’язки лягли на мене, а потім прийшла колишня дружина і просилася жити з нами.

Три роки тому Ігор пішов від дружини та доньки. Два роки тому ми з ним познайомилися, стали зустрічатись, а потім він переїхав жити до мене. Ігор сумував за дочкою. Говорив, що колишня не дозволяє йому бачитися з дочкою. Рік тому його колишня сама заявилася з дівчинкою до мене на квартиру. – Я збираюся заміж. Танечка поки що поживе з вами. Домовилися, що дівчинка у будні дні житиме з нами, а на вихідних із екс-тещею Ігоря. Якщо та не буде зайнята.

Спершу я зраділа за Ігоря, адже він так су мував за дочкою. Але, як виявилося, тужив він дистанційно. А от коли дівчинка виявилася поряд, то його турботливості вистачило ненадовго. Спочатку батько сам готував їй сніданок, водив у дитсадок і забирав звідти. Гуляв із нею. Але Ігор швидkо награвся в люблячого тата, і через місяць всі турботи він скинув на мене. Я, як справжня мати, мила дівчинку, прала її одяг, готувала їй смачну та корисну їжу. Якось, коли я прийшла за Танечкою до дитсадка, вона кинулася до мене на зустріч із криком: «Мамочка прийшла!». Вихователька, адже вона знає, хто справжня мама Танечки, з повагою подивилася на мене.

А коли я розповіла про це Ігореві, той поставився до цього з байдужістю. Так ми прожили рік. Я поkохала Танечку, вона називала мене мамою, і стала моєю помічницею. Звичайно в міру своїх вікових можливостей. І з’явилася мати Тані. Розповідає, мовляв, її коханець її покинув, та ще й із квартирою її обдурив. Умовив nродати, частину rрошей промотали вдвох, з рештою суми втік. — Чи можу я у вас трохи пожити? – просить вона у нас. Я подивилася на чоловіка. — Лише кілька днів, — з благанням підтримав він екс-дружину. Таке нахабство стерпіти я вже не змогла. Зібрала речі Ігоря та Танечки, і виставила всіх геть. Так, я була добра, не змогла сказати вчасно «ні», але сісти собі на шию не дозволю. Сиджу одна. Сумую за Ігорем, і за Танечкою…