Бабуся Варвара чула, як у сусідній кімнаті повертається онука Анечка. Все ніяк заснути не може, хвилюється чи кошмари їй сняться. Варвара підійшла до онуки, приклала руку до лоба-гарячий. -Анечко, давай я тобі чай з лимоном заварю, ти не хвилюйся так і не бійся. Хоча Анечці вже було 18 років, так що ніхто не мав права її забирати, підстав у її недолугої матусі не було. Але все одно внутрішній страх є. Анечка не рідна онука Варвари, це онука її сестри – Віри. Так сталося, що Віра та Варвара жили разом із одним будинком у селищі. Варвара вирішила влаштувати своє життя у місті, а в будинку продовжила жити її сестра Віра із чоловіком. Народилася у них дівчинка-Іра. Але Ірка постійно любила гуляти, могла цілодобово десь пропадати. Потім поліція привозила її додому в нетверезому стані, таку ганьбу на все село, а нічого вдіяти було не можна. -Іра, вистачить мати ганьбити.
Зав’язуй з усім цим, ти ж молода дівка, — намагалася напоумити Варвара. -Тьотя Вар, у мене голова розколюється, вистачить нотації читати. У вас є щось випити? -Тьху на тебе, зараза. А якось Іра пропала на рік. А потім повернулася в село рано-вранці і залишила біля дверей будинку кульок. Коли її мати Віра розгорнула кульок, у ній опинилася маленька Ганна. Поруч була записка: «Це Аня. Документи у пакеті. Якщо хочете-виховуйте, якщо ні-в дитячий бyдинок здавайте». Віра відразу зателефонувала сестрі. -Залишай звичайно, це ж щастя таке, онучка з’явилася. Варварі в місті не вийшло своє особисте життя влаштувати. Якось розчарувалася у колишньому нареченому, який розірвав весілля, більше не довіряла чоловікам. Тому не сподівалася, що колись у неї з’являться діти. А поява Анечки-було дивом. Але незабаром з’ясувалося, що Віра має рак. Після її смерті чоловік теж не довго зміг прожити.
Не витримав горя. Тоді Варвара вирішила здати свою квартиру в місті, а сама переїхала до села і почала внучку сестри виховувати як свою власну. Тоді Анечка до першого класу вже пішла. І ось через стільки років вирішила з’явитися її недолуга мати. Вона зателефонувала та сказала, що днями приїде. Тому Ганна так хвилюється і не спить ночами. Зустріч із матір’ю повністю розчарувала дівчинку. Ірі було всього 40, але на вигляд – справжня старенька. Вже сиділа у в’язниці, мабуть, що багато п’є. -Ну ти це, дочко, пробач якщо що, — буркнула мати. Анечка, незважаючи їй у вічі, кивнула головою. -Тітка Вар, я ж знаю, що частина будинку мені належить. Може ви мою частку віддасте? -Ось навіщо ти приїхала через стільки років. Ні, твоя мати тільки на внучку все переписала. Тобі тут нічого не світить. Ображена Іра просто розвернулась і пішла. Ось така мати.