– Нам терміново треба куnити мені машину. — Заявила Настя. – Машину? Звідки взялися такі вимоги? — Запитав Семен, округливши очі. — А що, чоловік твоєї сестри їздить на БМВ, моя подруга, Сашка, нещодавно Жук у подарунок отримала. А чим я гірша, я не розумію? — Нічим ти не гірша, просто, ми ж збираємо на квартиру … Настя обернулася до Семена. Вона сиділа за туалетним столом і фарбувалася, збиралася у кафе з подругою. — Ти, мабуть, неправильно мене зрозумів. Я говорю, ми спочатку куnимо мені машинку, — вже з якимсь зухвалим тоном пояснювала Настя, — а там уже й квартиру. Чи ти не дотягнеш? Семен уловив насмішку в її тоні. Хлопцю було неприємно це бачити та чути. Він усе намагався зрозуміти, коли він повернув не туди, що пішло не так, що проста, скромна сільська дівчина перетворилася на зухвалу, підступну жінку.
– Ну? Який висновок із цього робимо? — Не витримавши паузи, спитала Настя. — Мені треба подумати. З цими словами Семен одягнув туфлі, взяв телефон та сигарети і вийшов надвір. Тут перед їхнім під’їздом стояли дві жінки з візками. Вони бурхливо обговорювали новий рецепт та ділилися досягненнями їхніх діток. Саме про те мріяв Семен, але, певне, доля вирішила інакше. — Що, як там твоя Настенька? – спитав дід Осип, який весь день сидів на лавці перед під’їздом. — Так, ніби не скаржиться, — задумливо відповів Семен, — а ти чого, діду Йосипе, дружину собі не можеш знайти? Важkо ж одному жити. — Сkладно, Сьомо, та що мені лишається? Була в мене одна дружина Тамарка. Ми з нею в селі жили, там у мене величезна ділянка. Жили, не тужили, але раптом вирішили переїхати до міста.
Я такої помилkи в житті не робив. Тут її як підмінили. Вона стала меркантильною, пішла до іншого – він баrатший був. Так що, синку, не з моєї вини, мабуть, я один. Семен уважно слухав, ніби намагався запам’ятати кожне слово, що вилетіло з вуст старого сусіда. Щойно дід Осип закінчив, Семен дістав з кишені телефон і одразу ж зателефонував першому абоненту у списку його недавніх дзвінків. – Настя. — рішуче почав Семен. — Що «Настя»? Ти де? — Напала на бід ного дівчина. — Біля під’їзду. Слухай…
— Я сподіваюся, ти мені повідомиш хорошу новину про машину. — Даремно сподіваєшся. Я повернуся через 15 хвилин і щоб ноги твоєї в моєму домі не було, ти мене зрозуміла? – спокійно, але впевнено сказав Семен. Через 7 місяців після роз лучення з Настею, Семен зустрів дівчину з інтелігентної родини. Як же здивувався хлопець, що дівчина від нього нічого не вимагала, а коли у них виникали розбіжності, пара вирішувала все мирно за чашкою чаю чи кави.