Ася і Гриша жили rірше звичайного. Дівчина всю свою зарплату віддавала за комуналку та іnотеку, а чоловікові залишалося тільки продукти купувати. Одного разу Гриша сидів на кухні і неохоче їв макарони. Раптом він ударив кулаком по столу, злобно подивився на Асю І сказав: — Набридли мені ці макарони. Ні шматок м’яса хоча б? Я Чоловік або хто взагалі?
Одні макарони злиплі кожен день! — У нас немає грошей на інші продукти… — Немає грошей, тому що ти всю мою зарплату витрачаєш на ці салони краси. Треба думати головою перед тим, як спускати гроші на пустушки. Ася подивилася на свою діряву футболку і покриті звичайним гелем нігті. Вона нічого чоловікові не сказала, адже ці розмови у них відбувалися щодня. Дівчина відкладала по копієчці з кожної зарплати, щоб купити собі курточку. Її старий верхній одяг вже ні те що вийшов з моди, але і з ладу вийшов. Куртка буквально розходилася по швах.
Ася зрозуміла, що мрію про новеньку куртку треба б залишити. Вона купила трохи фаршу і приготувала котлети чоловікові. — Фу, гидота, їсти неможливо, — сказав він, відламавши шматок котлети, — там хліба більше, ніж м’яса. У шкільній їдальні і то смачніше годували. Ася заплакала. Вона зі шкіри геть лізла, ночами не спала, думала, як би все встигнути за такі обмежені фінанси, а чоловікові все було по коліно. Одного разу Ася зайшла в кафе, щоб передати якісь документи від свого начальника їх партнеру. Раптом зовсім поруч вона побачила чоловіка, що сидить з другом за багатим столом. Вона встала у нього за спиною і підслухала фрагмент їхньої розмови. — Ну, так, я люблю смачно поїсти і красиво одягатися. А що, я ви нен в цьому, чи що? — сміявся Гриша , — я їй тільки половину зарплати даю, а вона думає я так мало заробляю…