На гарне новосілля сина Надії зібралося все велике сімейство. Вона найбільше хотіла віддячити Василю за всі добрі справи, які вони зі своєю дружиною, її невісткою, зробили для неї і протягнула йому загорнуті в серветку 3 тисячі дола рів. Старші дочки були незадо волені, переглядалися один на одного, коли дізналися про такий щедрий подарунок мами і почали просити і свою долю. Але надія стояла на своєму. Вона вже добре навчена жити так, щоб ставитися до людей так, як вони ставляться до неї. У неї перед очима ще досі стояв той день, коли вона приїхала погостювати до донечки. Нічний переїзд занадто втомив жінку. Все, чого хотіла Надія, стоячи з самого ранку на порожньому вокзалі, якомога швидше зустрітися зі своєю донькою. Всю дорогу вона уявляла собі картину, як міцно обійме її дочка, як тільки мати вийде з вагона. Але на пероні не було її рідних людей, зовсім ніхто її не чекав.
Надія подзвонила Ірині, але дочка не брала телефон, ніхто їй не відповів. Жінці нічого не залишалося, як дізнатися, де знаходиться зупинка звідки відправляються автобуси в село, купила квитки і відправилася знову в далеку дорогу. В автобусі вона стала розмовляти зі старенькою бабусею, яка сиділа поруч з нею біля віконечка і тихо плакала. Виявилося, що бабуся продала все своє майно, в тому числі і будинок в селі і переїхали жити до сина. Спочатку все було, як у казці. З грошима, які вона отримала від продажу всіх своїх пожитків, невістка руки їй цілувала, не знала, що їй подати і яке слово добре сказати. Але потім закінчилися гроші, а з ними і любов, і повага рідних людей. Почалися закиди і різні непорозуміння. Рішення прийняла миттєво. Зібрала речі і поїхала назад на маленьку батьківщину шукати притулку у своїх добрих сусідів, з якими поруч прожила все своє життя.
У надії глибоко в душі осіла ця історія. Їй було шкода стареньку бабусю. Надії швидко промайнула в думках її власна історія життя. У неї рано не ста ло чоловіка, і я їй довелося самій виховувати і забезпечувати трьох своїх дітей. Старша дочка Ірина переїхала в інше місто працювати. Через деякий час одружився єдиний син Василь. У будинку з’явилася невістка Оленка, яку свекруха відразу не злюбила. Вона не могла повірити, що її проміняли на іншу, адже син тепер прислухався вже не до матері, а до своєї дружини. Часті суnеречки, закиди призвели до того, що Василь з Оленою переїхали жити в сусіднє село. Це стало справжньою несподіванкою для Надії. Як тільки молодша дочка Тетяна закінчила навчання в школі, то вирішила переїхати до своєї сестри.
Пройшли роки самотності, і Надія зрозуміла, що у неї зовсім немає сил займатися господарськими справами. Дочки запропонували продати будинок і переїхати жити до них. Так і зробили. Будинок проданий, речі зібрані. Виручені кошти вона вирішила поділити між Іриною і Тетяною. На Василя вона досі в душі тримала обра зу. Гроші Надія мала при собі, добре сховала, щоб в дорозі не сталося нічого. Як тільки жінка переступила поріг молодшої дочки, то побачили їх з зятем вже веселими, вони прийшли зі свята якогось, і вирішила, що rроші їм поки віддавати не буде. Через кілька тижнів Ірина нагадала мамі про rроші, але та сказала, що втра тила їх, а говорити не хотіла, адже думала, що її будуть лая ти за це. Дочка відразу почала звинувачувати маму, що не має можливості і бажання утримувати свою матір на старості років, коли тієї немає навіть за що хліба собі купити.
Надія тоді поїхала до старшої дочки. Тетяна ні крапельки не посnівчувала мамі, навіть на поріг не пустила. Що їй залишалося робити? Вихід один-їхати до сина Василя і невістки Олени, яку вона так не любила всі ці роки. ВАСИЛЬ з Оленою зустріли матір з теплом і посмішкою, накрили на стіл, зробили теплий чай. Невістка перейнялася історією про дочок і тим, що свекруха втратила всі свої rроші. Спокійно сказала, що не відпустить матір і не залишить її напризволяще одну на старості років. Веліла щоб свекруха залишалася з ними, тим більше, вони скоро переїжджають у великий новий будинок, який побудували самі за ці всі роки. До Надії дійшло, що вона несnраведливо ставилася до своєї невістки і сина, а ось в дочках розчару валася дуже, вони люди нехороші. Жінка радіє, що тепер їй є з ким жити і вона не встигла віддати свої rроші рідним дочкам, а зберегла їх для невістки і сина.