Я працювала в солідній компанії, де в мене почалися романтичні стосунки з моїм начальником Петром. На той момент він був одружений, але я задовольнялася роллю його коханки. Але несподівано він розлучився з дружиною і зробив мені пропозицію, що стало для мене приємним сюрпризом.
Ми одружилися, насолодилися медовим місяцем та розпочали спільне життя. Спочатку все здавалося ідеальним. Однак незабаром я дізналася, що Петро має дитину від іншої коханки , яка не захотіла її виховувати. Не порадившись зі мною, він привіз дитину додому, заявивши, що ми станемо її батьками.
Петро міг найняти няню, але він заявив, що хотів би, щоб я залишилася вдома з дитиною, запевнивши, що я, як і раніше, отримуватиму зарплату. Таке рішення здалося мені зовсім неправильним. Я сподівалася, що у нас будуть свої діти, але Петро наполягав на тому, щоб ми спочатку зосередилися на вихованні цієї дитини. Він пообіцяв купити будинок якомога більше, коли у нас з’явиться своя дитина.
Через три місяці початку нового життя я змучена і засмучена. Я не можу зрозуміти, чому маю нести відповідальність за виховання чужої дитини. У мене закралися сумніви щодо нашого майбутнього: я боюся, що Петро продовжить зраджувати мені і обтяжить мене ще однією дитиною. Я почала подумувати про розлучення, питаючи: чим я заслужила таке життя і що я зробила, щоб опинитися в такій ситуації?