Моя свекруха працювала в Італії 20 років. Ми з Михайлом одружилися 15 років тому; вона була на нашому весіллі і повернулася до Італії. Ми з чоловіком переїхали до його батька, тому що свекруха, можна сказати, постійно жила за кордоном. Свекруха пообіцяла надіслати нам гроші на новий будинок, сказавши, що після повернення житиме у своєму старому будинку.
Ми прийняли її пропозицію з величезною радістю та збудували новий будинок, у якому живемо вже п’ять років. Ми також відремонтували її старий будинок, оснастивши його зручностями, такими як ванна кімната та кухня. Свекруха завжди хвалила нас за те, що ми відповідально ставимося до її грошей, зароблених важкою працею. Цього року вона вирішила переїхати остаточно на батьківщину . На наш подив, вона відмовилася жити у своєму оновленому будинку, пославшись на те, що вони з чоловіком розійшлися і їй не хочеться бачити його обличчя.
Натомість свекруха попросила кімнату в нашому будинку. Я засмутилася і сказала Михайлу, що ми так не домовлялися, а він тільки знизав плечима. – Що я можу їй сказати? Вона сама цього хоче, я ж її не вижену! Я розумію, що свекруха хоче жити окремо від чоловіка, але чому це має бути нашим тягарем? Я не можу попросити її піти, зрештою вона фінансувала наш будинок. Але жити з нею під одним дахом не входило в умови угоди, і я розгублена, як вирішити цю дилему.