Тітка чоловіка переїхала до нас і навіть не думає з’їжджати. Але найнезрозуміліше в цій ісотрії – це поведінка мого чоловіка

Мені здавалося, що в мене – звичайнісінька сім’я. Мені 34. Чоловікові, Дімі, 36. Аліні, доньці, скоро 9. Живемо у двійці, обидва працюємо, донька до школи ходить. Все йшло добре, доки не з’явилася одна nроблема. Про блему цю звуть Ольгою. Це тітка мого чоловіка. Їй 68, досить приємна у спілкуванні жінка, немає жодних աкідливих звичок – навіть не дає мені непотрібних порад щодо господарства. Вона вдо ва є син, який живе в іншому місті. Чоловік мій – її єдиний племінник. Вона раду вала нас своїми візитами, але більше тижня ніколи не затримувалася. Якось Оля повідомила нам, що вирішила впустити до себе найкращу подругу з дочкою та онуком.

Їхній будинок згорів під час сильної пожежі. А сама вирішила оселитись у нас. -Я До вас ненадовго. Усього днів на 10, доки подруга залагодить свої nроблеми. Але ці 10 днів вже перетворилися на 3 місяці. Оля з першого дня оселилася у кімнаті Алінки. Спочатку дівчинка була не проти, але недавно сказала нам, що хоче перебратися до нашої кімнати. Дівчинку також можна зрозуміти. Тітка страждає від безсоння, тому по кілька разів за ніч ходить у туалет, на кухню, включає щоразу світло. Звичайно, дівчинка так спати не може. Щодо мене, то тепер вбиратися, готувати і прати доводиться не на трьох, а на чотирьох людей. Я вже мовчу про те, що витрати на продукти та комунальні платежі зросли відсотків на 30.

Все, чим допомагає нам тітка – це тортики та солодощі до чаю. Про спокійне життя дуже швидко довелося забути. Тепер ми навіть не можемо посидіти у вузькому сімейному колі та побалакати про своє. Але найжа хливіше у цій історії – два моменти. Перше: мені здається, що тітка оселилася в нас назавжди. За її поведінкою і не скажеш, що вона планує з’їхати найближчим часом. Другий, серйозніший момент: чоловік пропонує серйозно поговорити з нею – мені! Уявляєте? Його тітка, а наха бною та безсе рдечною маю стати я? Що мені робити у цій ситуації? Думаю, спочатку треба поговорити із погорільцями, дізнатися, як у них просуваються справи? Але чи це моя nроблема? Чи прямо сказати тітці, що вона нам вже заважає? Виставити себе хамкою – зате повернутися до нормального життя?