Будь ласка, швидше – кри чала наречена водієві, тікаючи з р аг с у. Те, що сталося на церемонії…

– Всі гості вже на місці. – Марина, це твої гості, – різко відрізав він. – Ти не потрібна мені. Все. Крапку поставлено. Андрій вийшов з приміщення. Бі ль і образа захлиснули дівчину. Як тепер сказати гостям, що весілля не буде? Навіщо тоді Андрій погоджувався на все це? Марина подивилася на себе в дзеркало. Очі почерв оніли, туш розтеклася. Потрібно було привести себе в порядок, і просто сказати, щоб люди розходилися. Нічого не пояснюючи. Це ні до чого. Нехай думають, що хочуть. Вона з цим впорається. Марина вийшла в зал. Люди почали шепотітися. – Весілля не буде! – голосно сказала вона.

Після розгорнулася і вибігла із залу. – Дочка! Що трапилося?! – спробувала наздогнати її мама. Але, Марина, щоб уникнути непотрібних їй зараз розмов, прошмигнула в найближчу машину і назвала адресу своєї квартири. Таксі тут же зрушило з місця. Там дівчина дала волю почуттям і роз ридалася. Великі краплі слі. з, пофарбовані чорною тушшю капали на плаття. Але їй було все одно. – Можу вам чимось допомогти? – обернувся молодий хлопець. Максим захоплено дивився на Марину. Він пильно вдивлявся в риси обличчя цієї сильної і шалено красивої дівчини. – Ти найкраща дівчина, яку я коли-небудь знав. Він взяв її за руку. – Ти підеш зі мною на побачення? -Почекай. Я не готова до нових ві дносин, – розгубилася Марина.

– Ми просто сходимо в кафе, погуляємо. А далі буде видно. Добре? Марині сподобалося те, що хлопець не тиснув на неї. Він красиво залицявся, піклувався про неї. Поступово дівчина почала довіряти йому. І все-таки погодилася зустрічатися. Незабаром вони просто зареєстрували свої стосунки. Молоді люди обійшлися без торжества. Вони провели вечір в колі родини. Далі їх чекало щасливе майбутнє. Адже те, що з ними сталося, міцно згуртувало їх. Між ними виникла особлива зв’язок. Така, якої не було у інших пар. По крайней мере, їм подобалося в це вірити.