У мене у житті все було добре. Вдало вийшла заміж за прекрасного чоловіка. Ми прожили з ним п’ять років. Але раптом з’явилася моя мама і зіпсувала мені життя.

З раннього дитинства у нас з мамою були напружені стосунkи. Ми дотримуємося різних моральних норм, але, на відміну від неї, я не нав’язую іншим свої моральні цін ності та спосіб життя. У дитинстві мама часто порівнювала мене з батьком, називаючи його незграбним та нескоординованим. З її слів, такій дівчині було б важко знайти собі пару. До 30 років я була самотньою жінкою. Моя мама запевняла мене, що я залишуся незаміжньою. У мене не було сил чекати, і я вийшла заміж лише заради дітей.

Я одразу заваrітніла. Чоловік був щасливий. Але я не дуже хотіла nродовжити з ним спілкування, і ми роз лучилися. Потім я познайомилася із новим співробітником нашої компанії. Він допоміг мені вирощувати і утримувати мою дитину. Ми прожили з ним п’ять років. Це були найкращі роки мого життя. Поруч із ним я почувала себе щасливою. Я навіть тимчасово припинила спілкування із мамою. Напевно, завдяки цьому мій зв’язок із коханим чоловіком тривав стільки часу.

Але раптово з’явилася мама і зіпсувала мені життя. Я роз лучилася з чоловіком, але то була не моя вина. Не впевнена, що це збіг, але в той момент, коли з’явилася мати, він вирішив піти. Він пішов, залишивши мене скривдженою та пригніченою. Доля часто з мене жар тує. Я познайомилася з іншим чоловіком. Але, на відміну від інших, він першим висловив мені свої емоції. Зараз я вагітна, чекаю на другу дитину. У ньго сім’я на першому місці. Він вважає, що дитина має наро дитися у заkонному шлюбі. Він сам із освіченої, всебічно розвиненої сім’ї. Одна мати постійно втручається в моє життя. Мені здається вона заздрить , що я вийшла заміж за порядну людину. Хочу припинити спілкування з матір’ю , але мене мучить совість .