Моя подруга Амалія ніколи не соромиться прямо висловити свої думки, коли я схильна днями мовчки розмірковувати про щось. Коли мій син представив свою майбутню дружину Таїсію, я без роздумів прийняла її в нашому будинку, радіючи, що вона не така балакуча, як деякі невістки, про яких я чула від подруг. Молоді тимчасово переїхали до нашої квартири. Однак невдовзі я зрозуміла, що її мовчазність – це не просто скромність, а незацікавленість.
Таїсія ледве визнавала мою присутність, залишаючи мене справлятися з домашніми справами та готуванням, наче я була невидимкою. Моє розчарування зростало, і, обговоривши ситуацію з Амалією, яка вказала на те, що невістка використовує мене у своїх інтересах, я вирішила, що настав час вирішувати цю проблему. Увечері того ж дня я запропонувала сину знайти власне житло, на що він єхидно відповів, що вони планували, що я незабаром назавжди поїду до села – і вони зможуть зайняти мою квартиру. У той же період мені у спадок від далекого родича дісталася однокімнатна квартира. Ця новина неймовірно змінила поведінку Таїсії: вона стала уважною і навіть почала називати мене «мамою».
Тоді син запропонував продати обидві квартири та купити більш простору, все ще маючи на увазі, що я все одно переїду до села. Амалія порадила мені думати насамперед про себе, і я прийняла її пораду близько до серця. Я вирішила залишитися у своїй нещодавно отриманій у спадок квартирі, а стару – здавати, надавши сину та його дружині самим вирішувати питання з житлом. Таке рішення ознаменувало вперший раз, коли я по-справжньому стала на свій захист. Я вирішила не залишатися осторонь власного життя. Це додало мені сили. Хоча тепер ми з сином рідко спілкуємося, зате я задоволена своєю незалежністю.