Коли Тома тільки-но прийшла в цей колектив, то справила фурор. Висока, струнка красуня викликала заздрість у всіх жінок офісу, і рясне слиновиділення у чоловіків. Пізніше з’ясувалося, що дівчина сяє не лише зовнішністю, а й розумом та працьовитістю. Вона чудово справлялася з усіма своїми справами. Як і будь-якому колективі, тут теж були різні угруповання. Працівники гуртувалися за інтересами. Лише двоє були яскраво вираженими одинаками. Тома, що тримала всіх на дистанції своїм поглядом Снігової Королеви, і Ніна – бухгалтер. Ніна приходила раніше за всіх, і йшла пізніше за всіх.
Цілий день працювала на своєму місці. Ніхто її не чіпав, бо розуміли, що від неї залежить їхня зарплата. Сама вона теж не виявляла бажання спілкуватися з кимось на теми, які не стосувалися роботи. До Томи теж побоювалися лізти, боячись не лише її холодного погляду, а й гострого язика. Того дня Ніна, як завжди, затрималася після роботи, доробляючи справи. Раптом вона почула, як хтось плаче. Пішла на звук і побачила Тому. Та сиділа, опустивши голову на стіл. – Тонечко, люба, що трапилося?! – стривожилась Ніна, налила у склянку води та подала колезі. – Може я зможу доnомогти?
– Ніхто мені не доnоможе, – заревела вже в голос Тома. – То що ж сталося? – Чоловік покинув… – схлипуючи сказала Тома. – Уявляєш, у нього не вистачило сміливості сказати про це мені в очі… Втік і написав СМС-ку… Я намагалася стати йому гарною дружиною… Намагалася зробити кар’єру, щоб він пишався мною… А він втік … – Мені дуже шkода. – Ти пробач, що я відволікаю тебе від роботи. Я зараз піду. – Знаєш, а в мене ідея. Давай підемо в кафе, повечеряємо, – запропонувала Ніна. – А це ідея, – несміливо посміхнулася Тома. – Зовсім не хочеться повертатися до порожнього будинку… Наступного дня весь офіс здивовано спостерігав, як Тома та Ніна, весело обговорюють щось, за склянкою кави. Так почалася дружба двох жінок, що пізніше стала дружбою двох сімей. З подружжям та дітьми.