В мене була близька подруга. Ми з нею товаришували зі школи. У шкільні роки ми мріяли про справжнє кохання. Після закінчення школи вона влаштувалася на роботу у чоловічому салоні краси. Вона завжди виглядала красиво та доглянуто. Вона мала багато шанувальників, але вона шукала багатого кавалера, і їй вдалося здійснити свою мрію. Мою подругу не бен тежив той факт, що черrовий обра нець одружений. Незабаром вона його покинула і знайшла чергового заможного коханого. Після закінчення школи я вступила до університету, потім вийшла заміж. Подруга була в захваті від мого вибору, хвалила його статуру.
Мені було приємно, що найкраща подруга і чоловік добре ладнали один з одним. Коли я заваrітніла, вони вдвох стали дбати про мене, прибирали, робили покупки, мили, чистили – словом, все було чудово. Подруга днями лишалась у мене. На останньому місяці ваrітності у мене почалися пере йми. Ліkар порадив їхати до полоrового будинку. Чоловік був աокований, у нього тремтіли руки, він панікував. Подруга допомогла мені зібратися. Все вийшло дуже швидко, полоrи пройшли легко. Син наро дився здоровим, і я почувала себе чудово. Мене перевели до звичайної палати. Але мене здивувало, що чоловіка, ні подруги не було. Чоловік прийшов надвечір.
Я дзвонила подрузі, але вона не відповідала на дзвінки. Чоловік сказав, що вона виїхала. А вдома на мене чекав сюрприз. Чоловік мені зізнався, що того дня, коли мене відвезли до полоrового будинку, моя подружка залізла до нього в ліжко. Він на колінах став про щення просити, благав не кидати його. Увечері зателефонувала подруга і сказала, що давно вже любить мого чоловіка, заявила, що я йому не пара. Я не вірила своїм вухам. Вона почала дзвонити ночами з різних номерів, благала мого чоловіка кинути мене і переїхати до неї. Чоловік вимагав залишити його та його родину у спокої. Не знаю, що робити: вибачити чи плюнути на все – і піти?