– Це для дітей? – втретє запитала Олена. Колись Віра дала собі обіцянку не відчиняти двері сусідам, але вона відчинила і тепер виявилася загнаною в кут Оленою, яка вимагала грошей на «благодійну акцію» – організацію новорічного свята для місцевих дітей. Олена попросила п’ятсот гривень, на що Віра відповіла відмовою, вказавши на свої фінансові труднощі. На роботі Віра розповіла про те, що сталося своїм колегам Оксані та Ігорю.
Їм здалося дивним, що група, до якої входила Олена, збирає гроші для сусідських дітей, що здавалося не зовсім благодійною справою, на їх погляд. Оксана запропонувала Вірі пояснити ситуацію, а Ігор порадив рішуче відшити Олену. Але Олена наполягала, щодня зустрічала Віру біля порога, постійно вимагаючи пожертвування. Тиск був настільки сильним, що навіть літня сусідка Надія поступилася, не розуміючи суті справи, віддавши всю пенсію. Віра не здавалася.
Перед Новим роком Олена розповіла Вірі про успішне свято і натякнула, що наступного року вона теж обов’язково має взяти участь. Віра залишилася твердою у своєму рішенні не брати участі. Розмірковуючи про це, вона захоплювалася завзятістю Олени, але хотіла б, щоб люди розуміли, коли їм кажуть «ні». Вона дуже сподівалася, що до наступного святкового сезону Олена переїде.