Моя свекруха виходить заміж. Ну нарешті “віділлються вовку овечі сльо зи”. Тепер я відіграюся за всі її знущання з мене, які почалися з весілля. Тоді вона мені зіпсувала свято своїми причіпками: і сукня у мене потворна, і сама негарна, і паршива тамада. Ось і я влаштую з її весілля посміховисько. Благо свекруха сама попросила доnомогти вибрати її сукню. Я порекомендувала фасон “русалочий хвіст”. З її п’ятдесят четвертим розміром і жировими складками свекруха у ньому виглядала як мішок із лайном. А не треба було мене принижувати всі ці роки. На весіллі я напилася та влаштувала танці на столах. Поки що свекруха мене не вигнала. Наступного дня, вранці, чоловік почав звітувати мене: – І що на тебе вчора найшло?
– Мені прикро стало – у мене є свекруха, а в неї немає. Це не правильно! Хтось же повинен їй життя псувати! – Свекрухи немає. Але у маминого чоловіка є дочка, Свєта. І мешкають вони разом. Тож мамі буде нелегко. А тут ще й ти зі своїми викрутасами. Дзвони, перепроси перед нею. Зателефонувала, перепросила. А за кілька днів почалося… До нас приходила свекруха та сkаржилася на Світлану. … – Я викинула з холодильника якусь гидоту, а Світлана влаштувала сkандал. Виявляється, це була “здорова їжа”. … – Заходить до нас у кімнату, коли їй заманеться.
Постійно клянчить rроші у батька. … – Заходжу в кімнату, а там Світлана в моїх речах копається. Сказала, що мій одяг із серії “прощай молодість”. Я почала її вчити хорошим манерам, так та одразу в крик: “Тату, твоя дружина до мене лізе!”. А чоловік заступається за дочку. … – Світка прискіпується до мого приготування і до якості мого прибирання. Свекруха сkаржиться, а я ходжу щасливою. Тому, що нарешті знайшлася людина, що дістає її своїми причіпками. Так само, як вона діставала мене. Ось нехай на собі відчує принади життя “під ковпаком у Мюллера”.