Наречена прислала до мене маму, щоб та повідомила про розставання; справа в тому, що я не купив дорогу весільну сукню.

Катю я зустрів на 1 курсі університету. Ми зустрічалися — і про це всім було відомо. На 3 курсі я зробив їй пропозицію, і вона погодилася. Була дуже щаслива і радісно готувалася до весілля. Відразу після пропозиції вона познайомила мене з батьками. До того чомусь вона говорила, що ще не час. Так мене це дуже і не хвилювало. З моїми батьками Катя була знайома з самого початку. Вона їм не дуже подобалася, особливо мамі. Але мої батьки дуже мене любили і відразу ж погодилися прийняти ту, яку я полюблю, з якої буду щасливий. Ось вона себе і відчувала у мене, як вдома. А ось я від її батьків тепла зовсім не відчув. Вони все допитувалися про фінанси, доходи, професії. Також їх цікавили посади і заробітні плати моїх батьків, майно, житлова площа і так далі. Звичайно ж, запитали щось про плани на майбутнє і про мене, як про людину, але зовсім небагато. Немов би готувалися до весілля.

Призначили дату на 3 вересня. Катя хотіла, щоб вже було свіжо. Весілля з мого боку невелике — 15 осіб. А зате зі свого боку наречена запросила 60 гостей. В ЗАГСі замовила урочисту розпис, яка була набагато дорожче. Інший варіант і не розглядався. Ресторан теж недешевий. Згодом, ми дізналися дивовижну річ. У їхній родині існує традиція: наречений повинен купити весільне плаття нареченої. Відправила мене мама в салон з тещею і Катею і чималою сумою коштів. На плаття мало б вистачити — і ще залишитися. Почала вона вибирати. Мірила найдорожчі. Теща-то спочатку і тільки на цінник дивилася, а вже потім на саме плаття. Вибрали таке, що, на мій погляд, зовсім їй не підходило, проте варто було як півквартири. Я таких грошей не мав. Відвів Катю в сторону. Ми спокійно обговорили, що ці гроші буде доречніше на своє житло відкласти.

А плаття вибрати з більш дешевих — то, яке дійсно сподобалося. Вона ніби й не проти була. Зовсім нічого в її поведінці мене не бентежило. Купили і розійшлися. Вже був серпень, підготовка повним ходом йшла. Моя мама і костюм мені встигла купити, і в ресторан завдаток дати. А свою частину батьки Каті повинні були вже після весілля заплатити. Мабуть, з частини подарованих грошей. Я б не здивувався, але раптом до нас прийшла теща в гості. Одна. Я був у шоці. Сказала, що Катя не хоче мене більше бачити. Я скупий, не купив їй бажане плаття, отже, таким буду все життя. Ми були шоковані, але не сварилися. Просто я обірвав всі зв’язки з такою дівчиною, яка бачить в мені лише гаманець. Ми більше ніколи з тих пір не бачилися.