Як би довго не жили люди під одним дахом, хто знає, як вони розкриються. Ось і ця моя історія не виняток із правил. З чоловіком ми познайомилися, коли я була практиканткою у юридичній компанії. Спочатку він був холодний зі мною, тому що думав я погоджуся на роман із ним тільки через те, щоб добре здати практику. Але минув час, я закінчила практику, і він наважився зробити перший крок. Ось тепер ми 2 роки разом і рік одружені. Але у шлюбі почалися проблеми. Мати чоловіка претендувала на будинок, який я купила на свої гроші. Спочатку ми жили на орендованих квартирах, було важко, від переїзду до переїзду і тоді ми вирішили збирати. Ми збирали, але сума набиралася повільно.Одного дня бабуся дарує мені велику суму. Я звичайно ж здивувалася звідки у моєї бабусі стільки заощаджень. А виявляється вона продала пару фамільних цінностей і вирішила мені допомогти з покупкою будинку, адже я її єдина та найулюбленіша внучка.
Я шалено зраділа, кинулася дякувати бабусі і хотіла вже поспішити потішити чоловіка, але бабуся мене зупинила і дала пораду: «Оночку, не поспішай, хто знає, що буде завтра. Образити не хочу, але це життя. Тож краще оформи дім на мене, а я тобі даровану напишу, але чоловік про це не повинен знати». Хоч я була здивована, але все одно послухалася поради бабусі. Ми з чоловіком обрали будинок, але я сказала, що документи поїду оформляти одна, він хоч і не очікував такого, але довіряв, тож питань не виникло. Ось ми переїхали, та й наче все добре, але до нас почала часто приїжджати свекруху, щоб допомагати, думаючи, що ми не впораємося самі.І ось одного дня я запитала свою свекруху: «Неважко вам приїжджати щодня до нас?». Вона посміхнулася мені у відповідь радісно сказала, що цього разу з речами і просунулась у бік кімнати для гостей: «Адже якщо це будинок мого сина. Значить, і мій». Я вирішила її не пускати, тому що, впустивши, я втрачу всю можливість на особистий простір. Але ж у нас і так спочатку були погані стосунки.
Та почала мені загрожувати: «Ось приїде мій хлопчик, я йому все розповім про тебе!» Звичайно ж слово своє вона дотримала, і коли чоловік приїхав мати кинулася до нього і почала розповідати все так барвисто, аж до того, що я, виявляється, накинулася на неї і тягла її за волосся. Чоловік їй повірив. Адже з чого раптом матері брехати? Я була не готова все це терпіти, перервала цей театр гучною заявою: «Виметайтесь з мого дому!» Чоловік змінився в особі, я його вже не впізнавала. Він засміявся і гордо сказав: «Ти, мабуть, дитино, законів не знаєш, будинок був куплений у шлюбі, я маю повне на нього право». Я ж звичайно посміхнулася на наївність мого чоловіка і сказала: «Ну що ти, любий, бабуся мені допомогла купити цю квартиру і на неї записана ця квартира, так що прошу звільнити мій будинок!». Тоді я зрозуміла сенс поради моєї бабусі і подумки їй подякувала, адже не знаєш, як може розкритися людина, навіть якщо ви з ним жили дуже багато років під одним дахом. Як бути і що робити у таких ситуаціях, зрозуміти важко. Просто треба перестрахуватись наперед.