У моєї мами є подруга, Варя її звуть. Я її особливо добре не пам’ятаю. Але ось вона останнім часом частенько дзвонить моїй матері і скаржиться на своє життя, а потім вкотре нагадує скільки їм років і що вони вже постаріли. Мама щоразу сумує після цих розмов, розглядає своє обличчя у дзеркалі, чіпляється до зовнішності. Та й мені бувало вона псувала настрій її дурними коментарями. Але все б нічого, якби тітка Варя щодня не дзвонила моїй матері і скаржилася б на свого сина, якому, до речі, вже 50 років. Вже десять з лишком років ця жінка співає одну й ту ж пісню, що в сина її немає роботи, ах який бідненький. Але ж я розумію, що нормальна і здорова людина завжди може знайти собі роботу.
Так що тут тільки два варіанти: або він лінивий, або в нього щоправда щось не так. У її сина немає ні вищої освіти, а на підробітки, або як вони виражаються на нижчу роботу, вони не хочуть. Коли я прилітаю в гості до мами, завжди сподіваюся, що мене пронесе і тітка Варя не зайде в гості. Але часом, поки я у мами, доводиться відповідати на дзвінки домашнього телефону і якщо це тітка Варя, розмова починається з простих слів вітання, а з фрази: — О, Оленко? Ти? Давай я поскаржуся на своє життя поки ти взяла трубочку», і починає скидатися про свого сина Севу, який він бідненький, що досі не влаштувався нікуди. Просто мати не хоче розуміти, що син не бідненький, а лінивий і недолугий. Закінчила співати свої дифірамби вона наступною фразою: «Лєночка, ти така вся влаштована, робота, літаєш до мами, гроші великі, може бути можливість влаштувати мого синочка кудись, у тебе ж напевно знайомих багато».
Просто проблема тітки Варі у тому, що вона не враховує у порівнянні з її сином у мене вищу освіту, амбіції, бажання бути забезпеченою. Та й до того ж, ця жінка не розуміє, що перш ніж досягти результату я працюю в поті чола і щодня у вічних роз’їздах. «— Загубився мій син у своєму житті. А йому вже 50». Ці слова часто повторювала тітка Варя. Послухавши її скарги, я сказала, що нічого не обіцяю, але намагатимусь вирішити це питання, може щось і вийде. Я поклала слухавку і подивилася на матір. Моя мама важко зітхнула, і ми зрозуміли один одного по одному зітханню. «— Людям завжди здається, що бути успішним це легко, мама у мене тільки одне прохання, не давай мій особистий номер тітці Варі, а то мені кінець». Мама розсміялася, але зрозуміла дочку. Люди для того, щоб чогось у житті досягти, треба вкладатися, а не чекати дня, коли щастя трапиться, і багатство з’явиться з повітря.