Віка приїхала до свого рідного маленького містечка, вся щаслива та успішна. Зібрала всіх однокласниць та подружок у кафе і навіть заплатила за весь столик. Сидить така важлива, у дорогому вбранні, гарні прикраси, манікюр, укладання. -Як тобі вдалося стати такою важливою? -Так, розкажи, Віка. У школі така скромна була, не гуляла ні з ким. -Весь час мріяла про своє, а тепер все насправді виповнилося. І тут Віка почала свою неймовірну розповідь. Мовляв, у маленькому містечку, на кшталт цього, нічого ловити. Потрібно обов’язково до Москви чи до Пітера їхати. Так після школи вона й зробила. Жила у Пітері та працювала офіціанткою у дорогому ресторані. Там її помітив багатий чоловік. Він хоч і був старшим, але не на багато. Їй було 20, а йому 38. Закрутився вони бурхливий роман, він купував їй будь-які подарунки, які Віка просила. Правда був один нюанс, він був одружений. Але вже був готовий подати на розлучення, аби бути поруч із Вікою. -Ну так що, він розлучився із дружиною? – питали здивовано подруги -Ні, я ж не така егоїстка.
У нього була не просто дружина, то ще й дитина. Я не хотіла руйнувати сім’ю. -А те, що ти за спиною його дружини роман крутила, цим ти сім’ю не рушила? — Запитала Жанна. -Ні, на дитині це не відбивалося. А якщо так завидно, то попрошу свої закиди залишити при собі -Жанно, не перебивай Віку. Давай, продовжуй розповідь, – просили подруги Цей чоловік у результаті переписав на Віку квартиру та поїхав зі своєю дружиною до іншого міста. А згодом Віка зустріла іншого молодого чоловіка. Він був сином олігарха. Став вчити її водити машину і в результаті, як весільний подарунок подарував круту машину Віці. На весільну подорож вони поїхали на Балі. Їли екзотичні фрукти, ходили на пляж, їм робили масаж за місцевими технологіями. Чи не життя, а казка. -А що ж у тебе фотографій із відпочинку немає? У соціальній мережі жодної інформації, — запитала Жанна -Бо щастя любить тишу. Навіщо мені виставляти те, що я і так бачу щодня, це лише невдахи випендрюються фотка, — відповіла Віка.
Жанні стало неприємно, подруги почали шепотіти про заздрість Жанни. Просто в голові не приховувалося, як все може бути так легко і просто. Тим більше, Віка не сказати, що красуня. Жанна пішла додому. До її чоловіка якраз із Челябінська приїхав друг. -А що ти така сумна, сідай з нами за стіл, — почав чоловік. Жанна розповіла про успішне життя Вікі. І друг чоловіка за деякими прикметами впізнав Віку. -А який Пітер, вона у нас у Челябінську живе. Вона працює у жіночому магазині одягу, вечорами я бачу, як вона після роботи на зупинці стоїть. На автобус чекає. -Від куди тоді в неї такий одяг дорогий і прикраси? -Так може з цього магазину бере ганьбити, тільки чек не знімає, щоб назад на вітрину поставити. Жанні полегшало. Вона так і знала, що мрійниця і уявляла Віка бреше. Решта подружки Жанна не стала розповідати правди. Подумають, що навмисне вигадала від заздрості, але головне, що Жанна сама знає правду.