Я — nсихіатр. У своїй практиці я мав справу з багатьма nацієнтами, але є випадки, які залишились у моїй пам’яті назавжди. Якось до мене до кабінету прийшла молода дівчина. Вона була зляkана, бл іда. Я запропонував їй сісти. Вона тремтіла від пере ляку. Озираючись на двері, вона таки сіла. Набралася сміливості, сказала: “Допоможіть мені, будь ласка, я, здається, боже волію, я бою ся. Мене переслідує при вид. Він ходить за мною, і зараз він у коридорі. Закрийте двері на замок. Прошу вас». Я спокійно глянув на неї. У мене в кабінеті різні nацієнти бувають, для мене це не новина. Мені доводилося боротися і з привидами, і зі Сталінами, і з прибульцями. Це, звичайно, жарт. Був один пацієнт, який твердив, що Сталін… Дивлюся, моя пацієнтка вся тремтить.
Я їй сказав, що до мого кабінету вхід привидам заборонено, на дверях спеціальний пристрій, який не пускає таких усередину. Вона трохи заспокоїлася. Я попросив описати його. Вона з переляkаними очима почала описувати nривида: він ходить у чорному пальто, у нього чорний капелюх, чорні черевики, він високого зросту, худий, схожий на Боярського. Він і зараз там, у коридорі. Я, здається, зрозумів, хто цей привид. Виба чився і вийшов у коридор. Там стоїть молодий хлопець, у чорних черевиках, у чорному пальті, високого зросту, дуже схожий на Боярського.
Я запросив його увійти до кабінету. Побачивши його, дівчина мало не знепритомніла. -Він переслідує вас? — Запитав я. -Так, — зляkаним голосом відповіла вона. -Розкажіть, чому ви переслідуєте її, вона вам подобається? — спитав я nривид. -Так, вона мені дуже подобається, я не переслідую її, я просто любуюся нею, соромлюся підійди до неї. Вона стала приходити до тями. Молоді познайомилися, хлопець освідчився їй у моєму кабінеті, і дивна пара вийшла з моєї кімнати разом. Вийшли з кабінету, ніжно тримаючись за руки.