Віка та Микита тільки побралися і на накопичені гроші купили кімнату, тільки з сусідом. Коли молоді переїхали, все було чудово. Велика кухня, хоч на велосипеді кататись можна, простора ванна. І кімната у них була світлою, чистою. Тільки кімната сусіда була зачинена, колишня господиня сказала, що він часто у відрядження їде. Зате був час поки наодинці звикнути до нової кімнати, Віка запропонувала переклеїти шпалери. А потім провела прибирання у ванній та на кухні. Одного вечора, повертаючись із кіно, пара застала свого сусіда. Це був Петрович, міцний чоловік років 50 з великим пузом. Вранці Петрович зайшов у ванну і почав голосно кричати. Віка з Микитою побігли до нього. -Де моя щітка і бритви?! – кричав Петрович.
-Я коли вбиралася, то внизу під раковиною стояла стара брудна склянка зі щіткою. І поламані бритви, я їх викинула. -А хто тебе просив чужі речі викидати? Хазяйкою себе тут відчула? Я тут 20 років живу, а ви розпоряджаєтесь моїми речами. Микита почав швидко одягатися, щоб піти в магазин за новою щіткою та бритвами. Він думав, може Петрович його відговорить чи хоча б дасть гроші, але цього не сталося. Для того, щоб сусід не обурювався, Микита навіть нову склянку купив. — Склянка якась незручна, — лише відповів Петрович замість подяки. Так з появою Петровича життя молодої пари стало менш барвистим. Він завжди обурювався, бурмотів собі під ніс, на когось кричав по телефону, дивився галасливий футбол. Іноді він від’їжджав у відрядження і це був найкращий час для Віки та Микити. Одного ранку Петрович ломився у ванну, де була Віка.
-Так давай швидше, ти тут не одна живеш. З ванної вийшла бліда Віка, вона тримала в руках тест на вагітність, він був позитивний. Пара не знала радіти чи сумувати, бо Петрович на таку новину висунув свої умови: -Я не люблю дітей. Їх крики та біганину. Так що продавайте кімнату та з’їжджайте. Але продати за ту ціну, за яку вони купили-не виходило. А Петрович усім виглядом показував, що сусіди йому неприємні. Він нібито розпочав ремонт і купив фарбу із сильним запахом, Віці ставало погано. Потім став просто так бити якісь дошки. Але нових господарів кімнати так і не вдалося знайти. Тоді Петрович сам пішов на зустріч: -Так давайте я у вас куплю. Тільки звалюйте швидше. До пологів залишався місяць, тож пара швидко погодилася. Так Віка та Микита зрозуміли, що потрібно шукати окрему квартиру.