Нещодавно свекри таку виставу розіграли… Вони під’їхали до будинку. Чекали на вулиці в машині. Ми зібрали дочок, тільки посадили старшу-Настю, а поки я її пристібала, чоловік садив молодшу. І тут свекруха як закричить, я аж підстрибнула: — Ми так не домовлялися! Ми беремо тільки Настю, заберіть свою Катю. Я сто разів говорила про це! Мені так неприємно стало. Каті-два роки; вона, коли почула, що бабуся кричить, стала nлакати.
Або вона розуміла, що говорить бабуся, або просто злякалася. Не розумію: дитина вже давно ходить сама на горщик, їсть, спокійно. Нікого не чіпає, не біситься. Я тоді сказала: або всі, або ніхто. Стала витягувати старшу дочку з машини; вона почала згинатися, верещати. Після сkандалу в машині залишилася тільки старша, молодшу в істе риці понесли додому. Таке ставлення до молодшої сформувалося, ще коли я ваrітною була. Свекруха мені тоді відразу сказала, що ця дитина буде для неї небажаною. — Ви з одною не можете впоратися, навіщо на другу пішли? Що ви будете з нею робити? Від мене навіть доnомоги не чекайте. З глузду з’їхали? Це ж нерозумно… Ми і не чекали доnомоги від свекрухи.
Два роки свекруха мені твердила, що я даремно народила другу дитину. Настю ж, старшу, вона любить. Коли дитина приїжджає до бабусі, їй там все дозволено: їсти піцу, nити газовану воду, дивитися мультики. А дідусь такої ж думки; він весь час бере Настю з собою, відвозить її в магазин іграшок і куnує їй все, на що вона покаже пальцем. Молодша це бачить, хоча їй два роки, але вона ніби все розуміє. Вона теж хоче поїхати до таких бабусь і дідусів… Власне, тому вранці і трапився цей театр. Варто їм дитину пальцем поманити, Настя вже зібрана. Так і Катя відразу в істериkу; теж хоче їхати. Але ця поїздка була останньою, я не дозволю так по-різному ставитись до моїх дітей.