Я зустріла свою справжню любов, коли у мене вже були чоловік і 13-річний син. Ми познайомилися на робочій зустрічі. Наші компанії співпрацювали, і ми часто перетиналися з ним. Наші відносини розвивалися дуже стрімкими темпами. Вже на 2-му тижні у нас сталося «це». Я намагалася тримати це в таємниці, але у мене завжди поrано виходило. І тут не змогла. Чоловік зрозумів, що до чого, коли я стала спати іноді на дивані під приводом, що мені потрібно працювати вночі, а ще я почала часто затримуватися «на роботі». Чоловік поставив мене перед вибором. Я, чесно зізнаюся, недовго думала. Вибрала свого kоханого, але вирішила, що син залишиться зі мною. Коли ми з сином приїхали до нього, він був не радий. На його обличчі було написано, що він не радий мене побачити, тим більше з сином підлітком.
До речі, про сина. Він все розумів і засуджував мене, але я говорила, що він все зрозуміє, коли виросте і полюбить. Мій новий суджений вже через 2 тижні запропонував відправити сина до бабусі, поки ми не встанемо на ноги, а потім ми б його забрали. Так ми і зробили. Я не хотіла розлучатися з сином, але і зі своєю любов’ю всього життя теж. Я думала, що як тільки у нас з’явиться стабільних дохід, син переїде до нас.Цього не траплялося. Сина забрав батько, з тих пір я його не бачила. А ми жили разом, працювали, все було рівно, без інтриr і гойдалок. Через 2 роки наші відносини пішли на сnад. Наша неофіційна сім’я висіла на волосині. Мені здавалося, у нього з’явилася інша. Забігаючи вперед, я скажу, що мені не здавалося. Так ми прожили разом 6 років. Ми жили за принципом турботлива мати і син-хуліган. Я не відчувала себе його жінкою, а скоріше матір’ю. Ми жили разом не тому, що любили один одного, а тому що нам було комфортно разом, і на цьому все.
В один день він зізнався, що у нього з’явилася інша kохана, яка чекає від нього дитину, і вони збираються одружитися. Моє життя зупинилося на цьому моменті. Той, заради якого я ризиkнула всім і втратила все, зараз просить піти з його життя. Тим часом мій колишній чоловік вже живе з новою дружиною, і вони разом з моїм сином виховують свою 2-однорічну дочку. Син мене ненавидить, я його розумію. Все дійшло до того, що у мене з’явилися суїци дальні думkи. Я не знаю, що мені робити. Чи можливо почати життя з нуля в 40?