Після витівок чоловіка та свекрухи, терпець моєї сестри урвався, і вона вирішила провчити їх так, щоб у житті не забули.

Моя сестра Варя день і ніч працювала, була цінним працівником, потім приходила додому і прибирала, готувала обіди та вечері, але її чоловік не цінував і подала на роз лучення. Я не здивувалася цій новині, навіть зраділа, бо знаю, як було в їхній сім’ї. Він постійно дорікав їй у тому, що вона nогана мама, дружина з неї некудишна, готувати не вміє, нічого не робить.

Незважаючи на це, моя сестра терпіла всі витівки чоловіка, nродовжувала забиратися, готувати, виховувати сина. Я не могла зрозуміти, чому вона терпіла всі його витівки, причому син, бачачи як його тато поводиться з мамою, робив те саме. По обіді вони лягали на диван, дивилися телевізор і вимагали від Варі, щоб вона їх обслуговувала. Моя сестра терпіла не тільки поведінку чоловіка, але й докори свекрухи, яка приходила до них у гості і могла затриматися на кілька днів. Свекруха звертала увагу на все в будинку, якщо не дай Бог книга не так лежала, або ж обід їй не подобався, вона починала критикувати, говорила своєму синові, що він вибрав найгіршу з жінок.

Варя розповіла про те, що вона швидkо схаменулась і взялася за виховання свого сина, вона хотіла, щоб з неї виріс чоловік, не такий як її чоловік. Після того, як син став повнолітнім, сестра подала на роз лучення, вона обрала своє жіноче щастя, хоч і без чоловіка. Чоловік, побачивши, що дружина зібрала речі і пішла, почав дзвонити, погрожувати, щоб вона повернулася, адже він залишився без прислуги, нічого не міг би зробити. Але моя сестра прийняла вірне рішення і не збирається більше принижуватись і відчувати себе ущемленою. Після всього цього почутого я сказала, що цю подію треба відзначити і поставила чай, сама пішла в магазин за тортиком.