Ми з Максом почали зустрічатись в останньому класі. Наші стосунkи тривали шість років. Я була в захваті від нього, тому дозволяла йому бути ведучим у нашій парі. Щоб бути поруч із ним, я вступила до того ж В НЗ, що й він. Ми жили в одному гуртожитку і спали разом то в мене, то в нього. Після інституту наші шляхи розійшлися. Його направили на стажування до іншого міста, а я залишилася у своєму. На фірмі, куди мене відправили працювати, я познайомилась із Вадимом.
Він намагався доглядати мене, але я сказала, що в мене є хлопець. Через півроку я вирішила поїхати, відвідати Макса. Двері мені відчинила якась напівгола дівчина. За нею стояв Макс у плавках. Я повернулася і пішла. Як повернулася додому, я не запам’ятала. А Макс навіть не намагався зі мною поговорити. Він просто зник із мого кола спілкування. Натомість Вадим став наполегливо домагатися моєї уваги. Поступово я прийняла його залицяння, а потім вийшла за нього заміж. Я не любила його. Але Вадим доnоміг мені вибратися із важкої життєвої ситуації, і я була йому вдячна. Деколи мені хотілося втекти від нього, але я стримувала себе. А потім знову намалювався Макс.
Він підловив мене біля під’їзду, обійняв, цілував, говорив: «Давай спробуємо ще раз!» А я вnала в ступор і мовчала. Щойно сльо зи лилися з моїх очей. Разом зі сльо зами втекла і моя любов до Макса. Я вирвалася від Макса і побігла у квартиру. Там мене зустрів розлючений чоловік. Виявляється, всю сцену він спостерігав із вікна. Влаштував мені сцену ревнощів… Ми з Вадимом сиділи та мовчали. — Я вдячна тобі за все, але більше не можу дурити ні тебе, ні себе, — сказала я чоловікові. — Тобі потрібне kохання, яке я тобі не змогла і не зможу дати. І хоча Макса я зневажаю, а тебе поважаю, але жити з тобою більше не можу. Вибач…