Коли ми одружилися з Олегом, його мати заявила, що хоче їхати до Італії на заробітки. Я була єдиною дочкою в сім’ї, тому мені здавалося, що ми житимемо в мене. Але свекруха стала благати нас переїхати до неї: справа в тому, що у неї була лежача мама, і за нею не було кому доглядати. Натомість вона обіцяла переписати на нас будинок, і щомісяця висилати певну су му.
У чоловіка є сестра – Лілія. Свекруха спочатку запропонувала цю »угоду» дочці, але та сказала, що житиме у місті й у село повертатися вона збиралася. У результаті ми переїхали до свекрухи. Вона дотрималася своєї обіцянки – висилала гроші. Ми витрачали лише малу частку, а решту відкладали, так просила робити свекруху. Протягом 6 років накопичилася велика су ма. Я й гадки не мала, на що хотіла витра тити ці гроші свекруха. Як би там не було, вона приїхала на початку вересня і одразу потягла нас до нотаріуса – переписавши будинок на мого чоловіка.
Потім вона забрала гроші – і купила собі двійку у місті. Не варто описувати мій стан, коли я дізналася, що двійку вона записала на Лілію. Коли я запитала у неї, чому вона так вчинила, вона відповіла, що не ставить відмінностей між дітьми, і Лілія теж потребує спадщини. То що це виходить? Коли свекруха вирішить повернутись з заробітків, вона оселитися з нами? А Лілія, яка ніколи не доnомагала сім’ї, житиме у гарній двійці у місті. Я була настільки роздратована всім цим, що повернулася до своїх батьків, а чоловікові сказала, що не приїду назад, доки він не вирішить питання по справедливості.