З Павлом ми дружили ще в університеті, а після закінчення зберегли зв’язок. Ми обидва одружилися. У мене є дворічний син, а у шлюбі Павла дітей поки немає. Павло дуже мріяв стати батьком, і проблеми з зачаттям його турбували. Вони з дружиною пройшли безліч обстежень, ніяких серйозних проблем зі здоров’ям не було виявлено. Було незрозуміло, чому вони ніяк не можуть завести дитину. Якось ми сиділи в парку і розмовляли про всякиі речі. Несподівано я помітив, що маленька ручонка тягнеться до гаманця мого друга.
Я схопив хлопчика за руку. На вигляд йому було не більше семи років. -Гей, хто тебе навчив красти? Тобі батьки не вчили, що так не можна робити? Я розлютився, а Павло намагався мене заспокоїти. Але я зажадав, щоб хлопчик привів нас до своїх батьків. Дитина заплакав і просив вибачення, але я був непохитний. Хлопчик привів в дуже обшарпану квартиру. З порога до нас кинулася дівчинка років п’яти: -Міша, ти приніс щось поїсти? Хлопчик заплакав. Виявилося, що батьки у них п’ ють, кілька днів не зявлялися у будинку.
Хлопчик крав, щоб прогодувати свою молодшу сестру і собі. Мені стало соромно за свою різку реакцію. Спочатку Павло забрав дітей до себе, щоб нагодувати, а потім звернувся в необхідні служби. Через пару місяців вони з дружиною вирішили взяти обох діточок у сім’ю. Через два роки після цих подій дружина Павла заваrітніла. Дивно, але часто буває, що варто сім’ї взяти дитину, зробити добро, тоди і в них з’являєтся дітина.