Після сильного снігопаду двірники не справлялися із очищенням території. ЖЕК кинув клич, і народ вийшов на суботник. Десятки два чоловіки прибирали сніг із двору. Під час перекуру Толя розговорився з Владом із сусіднього під’їзду. – Замість фітнесу піде. Не в танчики грати всю неділю. – почав Толя. — Пішов би з сином, покатався на лижах. – підтримав Влад. — Чого це я маю ходити? Для цього дружина є, – сказав Толя. — А батько синові не потрібен? — Запитав Влад. — Я ж із сім’єю. Не кидаю їх. І Аня – хороша дружина. Стала гарною. Після десяти років виховання. — Ось як!?
— Здивувався Влад, — І як ти її виховував? І Толя розповів. У Аньки характер був – не цукор. Суцільні примхи. То дай їй грошей на господарські потреби, то зі збиранням допоможи, то веди мене в кіно… Ще вигадала — компліментів їй, бачите, не кажу. Я ж їй одразу сказав «Я люблю тебе. Будуть зміни повідомлю.» Так ні, їй треба щоб я це сто разів на день повторював. Або все норовила мене по гостях та по театрах тягати. Хочеш – ходи, а від мене відчепися. Коротше, спочатку було вaжко. Влаштовувала скандали з приводу та без. Само собою. я її виховував.
Іноді не звертав уваги, іноді кричав, кілька разів навіть речі збирати почав. — Ну і? Перевиховалася? — Запитав Влад. — Звичайно. Кілька років, як її не чути. Жодної свapkи. Тільки як з роботи прийду спитає — «їсти будеш?» і тиша… Коли вже закінчили збирання снігу, Толя сказав, що вони з чоловіками, у понеділок після роботи планують відвідування сауни. Запросив Влада приєднається до компанії. Влад відмовився. У нього на завтра був свої плани. Побачення з Ганною. Вона вже два роки вдавала ідеальну дружину і зустрічалася з Владом.