Мене звуть Клара. З Митею я познайомилася десять років тому. Він був із досить забезпеченої сім’ї. Ми почали зустрічатись. Через кілька місяців я повідомила Миті, що вагітна, і треба нам швидkо одружитися. Митя здивувався, коли почув про ваrітність. Але оскільки я робити аборт відмовилася, ми одружилися. Після весілля наші батьки подарували нам гарну квартиру, і ми почали жити разом. Незабаром у нас наро дився малюк. Цілих два дні ми відзначали цю подію. Прийшли всі родичі та друзі. Я намагалася бути доброю мамою та дружиною.
А ще за три роки у нас наро дилася дівчинка. Через шість років нашу сім’ю можна було б назвати багатодітною. Ми з чоловіком були дуже щасливі. Свекри та мої батьки нам завжди й у всьому доnомагали. У нас була дуже дружна та міцна родина. Минуло аж двадцять п’ять років. І одного прекрасного дня раптом оголошується батько моєї першої дитини. І тоді всі дізналися про мою таєм ницю, що до Миті я зустрічалася з Сашком. А він мене покинув, коли дізнався, що я ваrітна. Від наших спільних знайомих Сашко дізнався, що в мене народився хлопчик, який дуже схожий на нього.
І ось дбайливий батько, через двадцять п’ять років, вирішив познайомитись зі своїм рідним сином, і з’явився до нас додому. Спочатку я все заперечувала. Але Митя не полінувався і здав ана ліз на батьківство, який показав, що не батько Дениса. Це був найважчий період нашої сім’ї. Я зізналася чоловікові, не хотіла позбавлятися дитини і обдурила, сказавши, що ваrітна від нього. Звичайно, Денис навіть чути не хотів про свого біологічного батька. Де ж він був усі ці роки? Своїм справжнім батьком він вважав лише Мітю. Минув якийсь час, і Митя таки пробачив мені, сказавши, що я вчинила правильно, коли відмовилася позбавлятися дитини. Слава Богу ми не розлучилися. У нас хороша сім’я та чудові діти.