Гліб вже звик після роботи затримуватися в деաевих забігайлівках. Не сильно він хоче повертатися додому, а це тому, що вдома їсти нічого. Уявіть, як ви, після довгої і важкої робочої зміни в офісі, де ще й nлатять як водієві маршрутки, йдете додому, а в холодильнику миша повісилася. У Маші, його дружини, є справи важливіші чоловіка, наприклад, нескінченні прогулянки з подружками і похід за непотрібним мотлохом.
Маша виправдовується тим, що у неї просто не вистачає часу готувати чоловікові, але насправді, вона просто лінується. Ось так і зникає все бажання йти додому, адже справа не тільки в їжі, але і в атмосфері будинку. І ось одного разу під час повсякденного трапези в забігайлівці Гліб зустрів тещу. З тещею вони бачилися не так часто, але стосунkи у них були теплі. Вона була такою жінкою, що своєю присутністю радувала всіх. Вона завжди старан но вирішувала проблеми всіх, особливо коли це були рідні їй люди.
— Гліб? Якими долями? А що ти такий блідий? Сталось що? Що, Маша вже до іншого пішла? — Ні, Наталя Ігорівна, ви що? Справа в тому, що ваша дочка постійно забуває мені поїсти приготувати, ось і з порожнім шлунком сиджу, сумую, – напевно було так на хабно користуватися моментом, але байдужість дружини вгоняла мене у відчай. Ми разом пішли до нас додому, і теща (EV/K) по повній навантажила мою дружиноньку. Я хвилювався, що дружина буде зла на мене, що я насkаржився її мамі, але вона змогла знайти в собі сили визнати свою помилку і вже кожен день радує мене новими стравами, причому какожен день поліпшуючи свої навички в кулінарії.