Ми з чоловіком разом більше десяти років і повністю влаштовували один одного до останніх пір, але зараз ми на межі роз лучення, а я боюся навіть уявити своє життя без нього. У всьому вин на свекруха. Свекрухи взагалі бувають нормальними? Якщо хочеться нормального, щасливого життя, то краще тримати маму чоловіка на відстані. У нас так і було. Після весілля ми з чоловіком переїхали в моє рідне місто і жили там спокійно. Його батьки залишилися одні в трикімнатній квартирі. Вийшло так, що батько чоловіка рано пішов з життя, а після втрати чоловіка свекрусі стало нудно одній у великому будинку.
Вона постійно просилася до нас, мовляв, су мую за онукам, в місті не залишилося більше рідних. Чоловік порадив їй продати квартиру і куnити однушку в нашому районі так і не будемо жити разом, але й су мувати не встигнемо. Але наше життя після приїзду свекрухи сильно змінилося. Хоча у неї є своя квартира, вона постійно у нас в гостях, але гості так себе не ведуть. Вона постійно чіпляється до всього. То я погано готую, то неправильно перу, то її син ходить голодним через мене. Загалом, постійні причіпки, з-за чого голова обертом.
У короткий термін мати знатно вплинула і на свого сина. Раніше ми з чоловіком жили у взаєморозумінні, а зараз йому не подобається, як я готую або розмовляю з ним ; він раптом почав твердить, що в будинку він чоловік і буде так, як він захоче. Знову ж таки, винна мати. Всі вихідні чоловік пропадає у мами, не приділяє часу дітям, мені. Такими темпами його мати і до роз лучення доведе нас. Ми постійно сваримося, частіше взагалі не розмовляємо. Як вправити йому мізки, пояснити, що мати командує ним? Як зберегти сім’ю в таких умовах?