Після народження доньки Катя віддала її сусідці по палаті , оскільки не змогла забезпечити їй нормальне життя. Пройшло п’ять років і вони зустрілися знову

Вечоріло. У парку біля пологового будинку гуляли люди та насолоджувалися чудовою погодою. Катя дивилася у вікно та спостерігала за ними. Їй теж хотілося б бути такою безтурботною. Стільки проблем на неї навалилося останнім часом, що вона просто не знала, як із цим впоратися. Вона стала мамою, але вона не має ні житла, ні грошей, ні родичів. Звичайно, вона не хотіла, щоб дочка повторила її долю і опинилася у дитячому будинку. Але чи був вихід? Катя сама не знала, куди їй податись після виписки, а з дитиною тим більше. Разом із нею у палаті лежала 30-річна жінка. Тетяна народила сина. Сусідка по палаті воркувала над дитиною і не могла натішитися її появі. Катя їй заздрила. Вона б теж хотіла бути щасливою матусею. Таня помітила, що Катя чимось стурбована.

Вона прямо її запитала: — Ти хочеш відмовитися від доньки? — Так… – Я можу її забрати. Це була найкраща ідея. Катя була вдячна сусідці по палаті за те, що та її врятувала та подарувала її дочці щасливий квиток. Минуло 5 років. Катя стала на ноги. Закінчила навчання та знайшла роботу. Спочатку працювала за копійки, а потім отримала добру посаду. Навіть на іпотеку зважилася, щоб не блукати по знімних кутах. Але дуже вже вона була стурбована долею своєї дитини. Вона намагалася знайти Тетяну, але нічого не виходило. Вона дізналася, що сусідка по палаті разом із сім’єю переїхала до Пітера на ПМП. Там вони із чоловіком працюють в університеті. Через півроку Катя вирушила до Санкт-Петербурга на курси підвищення кваліфікації та потрапила на лекцію до Тетяни. Оце поворот! Вона її одразу впізнала, адже та прийшла на лекцію із донькою.

Із донькою Каті, яка була її копією. Дівчинка блукала класом від нудьги і підійшла до Катерини. Вона сіла біля неї і почала малювати. Тетяна зажадала, щоб дочка повернулася на місце, але та відмовилася та продовжувала триматися за Катю. Після лекції Тетяна вибачилася за поведінку доньки. Катя лише посміхнулася, але наважитись сказати правду не змогла. Лише потім вона знайшла її в соцмережі, додала до друзів і написала повідомлення. Таня довго не відповідала на це повідомлення, а потім запросила Катю до них у гості. Дівчина змогла цілих три дні провести в компанії своєї доньки. Виявляється, дівчинка знала, що вона прийомна – Тетяна не приховувала від неї правду. На радощах Катя перебралася до Пітера, щоб частіше бачити дочку. Поліна живе то з однією мамою, то з іншою, і це нікого не бентежить. Катя шалено вдячна Тетяні, адже якби не вона, все склалося б зовсім інакше…