Десять років тому я стояла на базарі, тремтячи від холоду. Навколо було всього кілька людей, і здавалося, що цього дня я не матиму жодного продажу. Я пам’ятаю, як подумала про себе, що шкода виводити свого собаку такого морозного ранку, тому я й залишила його вдома. Раптом до мене підійшов чоловік і сказав: – Я куплю всю твою сметану та сир. – Що правда? – здивовано спитала я. – Так, я хочу зробити сирники для всієї родини, а діти люблять сметану, – пояснив щедрий незнайомець.
Після цього я зібрала свої речі і помчала на останній автобус дня. Водій люб’язно пропустив мене, щоб зігрітися. Сидячи в автобусі, я почала думати про свого батька, який завжди був поруч, щоб підтримати та допомогти мені. Він виростив мене один після того, як мами не стало під час пологів. Тато завжди із задоволенням проводив з моїми дітьми багато часу, але рік тому він теж залишив мене.
У ніч того дня мені приснився мій батько, де він став щасливим і радісним, приносячи привіт від моєї матері і висловлюючи свою любов до мене. Коли я приїхала додому, чоловік та діти тепло зустріли мене. Мій чоловік знайшов хорошу роботу і міг більше допомагати по дому та догляду за дітьми, і ми могли жити більш комфортно. Я відчувала неймовірну подяку за свою сім’ю та підтримку мого батька навіть з того світу. Вперше за довгий час я відчула ті самі комфорт та захист. Татко з того світу ніби привітав мене з усім, що мало статися зі мною того дня.