Нещодавно почала замислюватися, а що взагалі хорошого в мене було з моїм чоловіком у житті? Адже по суті я зараз почуваюся дуже нещасливо. Особливо коли подруги збираються за столом, розповідають про свою сім’ю, я розумію, що нічим поділитися не можу. Єдине щастя, яке було у мене в сімейному житті – це народження доньки. Я так раділа після полоrів, ніби я була першою жінкою у світі, яка наро дила. Я так пишалася собою, я з такою ніжністю та трепетом брала дитину на руки. Зараз моя донька вчиться у третьому класі, тішить мене своїми оцінками.
Але це, мабуть, єдине щастя мого життя. Більше нічого хорошого від свого чоловіка я не дочекалася. Справа в тому, що мій чоловік любить випити. Я про це знала ще до весілля. Але мені здавалося, що коли ми одружимося, то він зміниться, стане краще. Як же я тоді помилялася, все ж таки була молодою і наївною. Ніщо людину не змінить. Якщо він спочатку любить пляшку, то ситуація стане лише гіршою. Так і сталося. Але я від нього все одно не йду, адже знаю напевно, що він мене дуже любить. Чоловік у мене дуже рев нивий. Він мені працювати не дозволяє, бо в колективі можуть бути чоловіки, та й начальникові доведеться свій номер телефону віддати.
На такі жер тви він не був готовий. Фарбуватися я можу тільки на свята, а то раптом мене хтось на вулиці з макіяжем побачить, так одразу мене відведуть. Це я вже мовчу про короткі сукні та спідниці – все залишилося в минулому, в моїй молодості. В якийсь момент мені все набридло, я пішла від чоловіка, навіть влаштувалася на роботу. У мене круто змінилося життя. Але потім чоловік прийшов до мене з великим букетом квітів, так слізно прощення просив, що я не витримала і вибачила його. Все ж таки він мій чоловік, рідна людина, я не можу без нього, якихось умов він мені більше не ставив.