Насиченим видався у Дмитра той рік. Навчання закінчив, пропозицію коханій дівчині зробив. Обидва вивчали економіку і мали кілька планів на майбутнє, свій бізнес хотіли відкрити. Бабусю Діми батьки перевезли жити до себе, а її будинок віддали молодим. Будинок величезний, не один день потрібно, щоб навести лад. – Ти, Дімо знаєш, що прадід свого часу був дуже багатим! – Ну, чув, а чому ти про це заговорила? – Послухай мене уважно! Дід із віком почав забувати все. Ми з чоловіком якось теж приїхали, щось прибирали і натрапили на знахідку. Може й ти щось знайдеш! – Ого! Ти хочеш сказати, що тут якийсь скарб схований? – Не смійся, онуче. Просто будь дуже уважним! Ми на знайдені гроші змогли квартиру купити, а потім доклали своїх і купили машину.
Вже два місяці молоді щовихідних копалися в підвалах будинку, наводячи там порядок. Розбираючи мотлох, вони розуміли, що, мабуть, сюди років 5 ніхто не заходив. – Що це? – погляд хлопця кинувся на дві підозрілі цегли. Вони стояли один на одному, в пилюці та павутинні. Трохи розсунувши верхню цеглу, її вдалося підняти. Дмитро нахилився, а всередині металева скринька. Дмитро навіть сів від побаченого. – Це скарб, про який баба говорила? Очі самі заблищали, бо важко було повірити й цьому. Пачки з доларами, десять пачок десять тисяч. Побіг у будинок, де прибирала Люба і зачинив за собою двері. – Це що? Господи! – здивовано відповіла та. – Але звідки? – Це дідове! Знайшов у підвалі.
Бабуся одразу казала мені, що дід був дуже багатий. – Я ось що думаю: частину грошей віддамо батькам, бо вони також багато витратять на наше весілля. – Звісно! І бабусі твоїй дамо! – І на пам’ятник дідові відкладемо! Він заслужив. Завдяки йому ми можемо свій бізнес розпочати! За рік робота кипіла. У цьому селі молодята вирішили створити невелику ферму. Звичайно, тих грошей не вистачило, але дало твердий початок. Справи поступово йшли вгору, їхню продукцію почали впізнавати і клієнтів ставало дедалі більше. А від прибутків Дмитро з Любою вирішили по 10% щомісяця віддавати на благодійність.