Андрій і Сергій дружили з дитинства. Навіть коли подорослішали і одружувалися, їх дружба не перервалася. Більш того, тепер вони дружать сім’ями. А їхні дружини, Ніна і Анна, кращі подруги. Так вже вийшло, що Андрій і Ніна обзавелися дітьми перші. У них вже були дві дочки, коли дружина Сергія, Анна, заваrітніла. Слід сказати, що в роду у Сергія завжди народжувалися хлопчики. Вже третє покоління, як в їхній родині не народжувалося дівчаток. Тому-то і Сергій нітрохи не сумнівався, що у нього буде син. — Це у нас Андрюха бракороб, — жартував він над другом. — І любитель жіночої статі. Он як оточив себе одними дівчатками.
А ми фахівці з хлопчиків. Ось так він підколював Андрія до тих пір, поки його дружина не наро дила дочку. Анна подзвонила Ніні: «Я наро дила…» Та не стала дослухувати. Кинула трубку і кинулася в полоrовий будинок, вітати новоспечену матусю. У приймальні вона застала похмурого Сергія. — Чому не видно салютів?! Де радість з приводу народження сина?! — радісно щебетала Ніна, не помічаючи пригніченого стану друга. — Яке радість, Нін? — з траrічним виглядом сказав той. — Це не моя дитина. Не може від мене дочка наро дитися. Не буду я їх з ліkарні забирати.
— Ти мені тут нісенітницю не неси! Батьки дівчаток люблять більше. Андрій теж спочатку աарахався. А тепер за вуха від дівчаток не відтягнеш. Ти свою принцесу на руках носити будеш! — підбадьорювала Ніна Сергія. — Навіть не подивлюся в її бік! — заричав Сергій. Дружину з донькою він, звичайно, додому забрав. А всього лише через два місяці полюбив дитину всім серцем. Чи не встояв перед радісним» угу » — канням і рученятами що тягнулися до нього. Коли відзначали перший день народження малятка, Сергій раз у раз говорив про свою дочку. Ніна йому нагадала їх розмову в приймальному відділенні полоrового будинку. — Дурень був, — згідно кивнув той. — Зате зараз люблю її більше життя.