П’ять років тому мої батьки nомерли, і з того часу їхній будинок у селі був порожнім. Будучи їхнім єдиним спадкоємцем, я вирішив продати будинок, тому що в мене не було намірів переїжджати туди. До того ж, у мене була квартира в місті. Крім того, я планував виїхати за кордон, щоби заробити там більше грошей. Мій син уже кілька років жив у Австрії, знайшовши роботу та дружину, тож будинок його бабусі йому теж не знадобився б.
Я чекав деякий час, щоб nродати будинок, але пропозиції, які я отримував були дуже невигідними. Нарешті минулої осені я приїхав на батьківщину на два тижні і подався відвідати свій будинок у селі. На мій подив, трава була ретельно підстрижена, листя прибрано, а будинок знаходився в хорошому стані. Я не міг зрозуміти, хто все це зробив, доки Андрій, далекий родич і сусідський хлопчик, не підійшов до мене і не привітався.
Виявилося , він наглядав за будинком і наводив там порядок з того часу, як мама пішла на той світ. Він сказав мені, що незабаром збирається одружитися, тому я запропонувала йому оселитися в моєму будинку. Зрештою, він був гарною людиною, і було б краще, якби будинок не був порожнім. Спочатку я думав дати йому 200 євро за цю роботу, але передумав: краще було одразу подарувати будинок. Я впевнений, що моя мама-небожитель схвалила б моє рішення.