Іван Федорович був зразковим батьком і люблячим чоловіком. У нього було троє дітей: двоє синів і молодша дочка. Він завжди непогано заробляв, але коли діти підросли і пішли в школу, він вирішив змінити роботу, щоб забезпечити їм гідний рівень життя. Нова робота мала на увазі незліченну кількість відряджень. Так як підприємство, де він працював, знаходилося в іншому місті. Йому доводилося все більше і більше часу проводити поза домом. Але стабільно приїжджати на кілька днів кожен місяць було для нього неписаним законом. Також він любив проводити всі свята з родиною, дарувати подарунки дружині і дітям. Дружина Івана Федоровича була проти його довгих відсутностей. Приводів для занепокоєння у неї ніколи не було, він завжди дуже з трепетом і любов’ю ставився до неї. Завжди тепло відгукувався про неї. Любив дітей і намагався приділяти їм багато уваги. Все йшло своєю чергою.
Діти закінчили школу, хтось вступив до інституту, хтось пішов працювати. Але в їх сім’ю прийшла біда. Іван Федорович сильно захворів. Йому довелося піти з роботи, так як працювати він уже не міг. Він навіть не вставав з ліжка і буквально через пару місяців помер. Все сталося дуже швидко, і ніхто не був готовий до такого результату. Минуло тижнів зо два після смерті Івана Федоровича, коли на його телефон хтось подзвонив.
Дзвонила жінка. Після розмови з нею дружина Івана Федоровича дізналася, що її чоловік завів другу сім’ю в тому місті, де працював. Причому ця жінка знала про його справжню сім’ю і була не проти жити з ним на таких умовах. За цей час у них навіть народився син. Ця жінка знала, що Іван Федорович був хворий і дзвонила дізнатися як він. Але коли їй повідомили новину про його смерть, вона дуже засмутилася, вибачилася перед дружиною і повісила трубку. Уявіть, що відчувала його сім’я, коли все дізналася. Ви б змогли пережити таку зраду?