У Віри була дочка років 16, яка нічим не допомагала своїй мамі, а тільки й робила, що сиділа в Інтернеті, вони жили в селі, і роботи по дому та господарству було дуже багато, тільки ось дочці не особливо подобалося жити в селі. Якось раз Віра підмітала двір і побачила, як хтось стукає в хвіртку. Вона пішла відкривати і бачить — стоїть гарний чоловік років 45. Він відразу ж сказав, що приїхав до Юлі. Віра запитала, хто він, на що той відповів, що він її наречений. Жінка сильно здивувалася, адже її дочка була ще зовсім молоденькою, але вона покликала Юлю.
Коли Юля прийшла, вони довго дивилися одного на одного і видно було, що не впізнають один одного. Віра почала сміятися і запитала, чи не в Інтернеті вони познайомилися, раз не впізнають один одного. Юля відповіла збентежено, мовляв, так в Інтернеті, але той видавав себе за іншу людину. Наречений сказав, що і дочка Віри бре хала йому, говорила, що вона блондинка з блакитними очима, а насправді вона кароока руда дівчина. Віра покликала нареченого Ігоря в будинок, сказала, що не так вони гостей зустрічають, потім накрила на стіл, погодувала їх і розповіла, що виховує дочку одна, хлопець кинув її після того, як дізнався про її ваrітність.
Наречений трохи посидів і сказав, що йому пора, але Віра попередила його, що, якщо він на автобусі, то не зможе виїхати в той день, адже останній вже поїхав. Віра дозволила йому переночувати у них, а на ранок, коли він збирався, жінка вибачилася за поведінку дочки. Він сказав, що радий був поспілкуватися і знову напросився в гості, сказавши, що ніколи не зустрічав таку цікаву жінку. Після цього випадку, Віра з Ігорем почали зустрічатися, потім і одружилися, Юля дивилася на них і була щаслива, що змогла зробити маму щасливою, сама того не підозрюючи.