У середині осіннього вечора, коли листя тихо шепотіло свої останні секрети перед настанням зими, Катя сиділа у своїй вітальні, обмірковуючи складну ситуацію, в якій вона опинилася. Її чоловік, Олексій, вкотре звалив усі свої помилки на неї, очорнивши її в очах його батьків. Вона почувала себе пригніченою і самотньою, не знаючи, як реагувати на ці постійні звинувачення. “Як мені бути?” – розмірковувала вона вголос, коли задзвонив телефон. Це була її подруга, Ірина, яка одразу відчула тривогу в голосі Каті. “Що трапилося, Катю? Ти звучиш так, ніби на тебе обрушився весь світ,” – стурбовано запитала Ірина. “Олексій знову…
Він продовжує робити те ж саме. Всі його помилки раптом стають моїми. Його батьки тепер думають, що я… Я не знаю, як з цим впоратися,” – насилу вимовляла Катя, ледве стримуючи сльози. “Слухай, Катю, ти не можеш так продовжувати. Тобі треба поговорити з Олексієм. Зроби це спокійно і рішуче. Поясни, як ти почуваєшся. Це важливо для вас обох,” – порадила Ірина. Підбадьорена підтримкою Ірини, Катя зважилася на розмову з чоловіком. Коли Олексій повернувся додому, вона зібрала волю в кулак і почала:
“Олексію, нам треба поговорити. Я почуваюся дуже нещасною через те, як ти мене представляєш своїм батькам. Це не тільки неправда: це несправедливо стосовно мене. Тобі справді здається, що це нормально?” Поставлений у таку позицію, Олексій спочатку розлютився, але потім, побачивши щирий біль в очах Каті, почав переосмислювати свої дії. “Катю, я… Я дійсно не замислювався про це так, як ти. Пробач мені, будь ласка. Я постараюся виправитися,” – з докорами совісті сказав він. Ця розмова стала початком їхньої спільної роботи над зміцненням відносин та взаємної поваги. Катя зрозуміла, що сміливість висловити свої почуття та боротися за справедливість у відносинах – це перший крок до їхнього покращення, можливо, навіть найголовніший крок.