Півроку тому мій чоловік заявив, що він втомився. Ми були одружені більше 10 років, у нас підростала 8-річна донька. Коли ми познайомилися, я жила на орендованій квартирі, і чоловік тоді переїхав до мене. У той час у мене вже було накопичено значну суму грошей, а він вклав зовсім небагато, щоб допомогти мені купити нашу власну квартиру. За місяць до покупки квартири мій коханий зробив мені пропозицію. Але я не поспішала погоджуватися, оскільки розуміла, що у разі купівлі квартири у шлюбі вона стане спільною власністю. Отже, офіційно ми побралися через 3 місяці після того, як я стала щасливою власницею своїх кровно зароблених квадратних метрів. Незабаром після цього ми дізналися, що у нас буде поповнення.
У нас народилася прекрасна донька. Спочатку все було просто чудово, але потім настала криза сімейного життя. Ми гідно все пережили. Але настала чергова чорна смуга. Чоловік втратив роботу, але не дуже переживав із цього приводу, спокійно зваливши всі обов’язки на мої плечі. Він просто валявся на дивані і дивився телевізор, щовечора розповідаючи про свої “переживання”. Я зрозуміла, що він не поспішав шукати роботу і лише посилався на сотні різних причин. Я просто чекала, продовжувала працювати, а приходячи додому, готувала їжу та займалася з нашою дитиною. Я не сварилася з ним, а мовчки крутилася, як білка в колесі. Це тривало майже рік, після чого мій чоловік нарешті знайшов роботу. Він почав приходити додому пізно, втомлений, роздратований.
Саме тоді ми почали серйозно сваритись. Але ж я теж не сиділа вдома: працювала та керувала господарством. Якщо я просила його щось зробити, наприклад, помити посуд або допомогти приготувати вечерю, він лише відповідав: “Але ж я тільки прийшов з роботи! Я втомився!”. “А я не втомилася по-твоєму? Ти після роботи смачненько поїси і ляжеш на диван дивитись телевізор. А я прибираю, перу, займаюся з нашою дитиною”. І ось, якось увечері, півроку тому, мій чоловік демонстративно почав збирати валізу. Він підійшов до мене і просто оголосив: ”Все. Я втомився. Я беру перерву. Мені потрібно розібратися в наших відносинах, все обміркувати”, – і з цими словами він пішов. Але я не стала його зупиняти. Нещодавно він з’явився і сказав, що все переосмислив і ладен жити в сім’ї з новими силами. Але я не впустила його в свій будинок! Я просто не могла дозволити йому повернутися після того, що він зробив. Адже навіть не було гарантій, що це його остання перерва…