Останнім часом мені постійно твердять, що мій нинішній стан, коли я не маю нічого, пояснюється моєю недостатньою мудрістю і наївністю. Мене критикували за те, що я переїхала жити до чоловіка, але ніхто так і не пояснив: а яку я мала альтернативу? Наше село складалося з п’яти будинків на трьох вулицях. Колись тут процвітав колгосп, але після його розформування залишилися лише люди похилого віку. Я жила в достатку зі своїм чоловіком Артуром та нашим сином.
Артур був старанною людиною, але його здоров’я було слабким, і мене попереджали, що він може піти з життя будь-якої миті. Із закриттям колгоспу ми обоє втратили роботу. Я намагалася знайти щось у місті, але витрати завжди перевищували заробіток. Рухаючись потребою, я знайшла роботу за кордоном, відправляючи гроші додому, щоб підтримати сім’ю та забезпечити її всім необхідним. За 10 років я профінансувала весілля сина та купила йому квартиру.
Якось Антон зателефонував і повідомив, що подає на розлучення. Він прямо заявив, що в нього є інша жінка – Марта, і велів мені забрати свої речі з його будинку. І ось, у свої 50 років, я виявилася ні з чим. На будинок, що належить свекрусі, я не могла претендувати, а продати його було проблематично через низьку вартість у нашій місцевості, та й відсутність потенційних покупців. Мої син і Артур просто кинули мене. Я невпинно працювала для своєї сім’ї, але в їхніх очах я була винна у тому, що віддалилася від них. І в який момент життя я зробила помилку?