Після смерті чоловіка я зіткнулася з багатьма проблемами, у тому числі з переїздом назад до батьків, де вони вживали алкоголь. Вирішивши покращити своє становище, я влаштувалася на роботу в компанію, де мені надали кімнату в гуртожитку, яку швидко приватизувала. Щоб дозволити собі власну квартиру, я здавала кімнату в оренду і жила в тісній комірчині із сином у літньої жінки. У результаті я викупила квартиру у її спадкоємців, які, віддаючи перевагу алкоголю, продали її дешевше за ринкову вартість. Я вважала, що мій син повинен заробити на свою квартиру, тому коли він почав працювати після університету, я заохочувала його накопичувати на власне житло.
У 28 років він познайомив мене зі своєю дівчиною Тонею, яка теж була незалежна і знімала свою квартиру. Вони одружилися і переїхали в орендоване житло Тоні, мріючи про покупку свого. Проте вже через півроку їм стало важко накопичувати на орендоване житло, і вони попросилися переїхати до мене. Незважаючи на моє небажання, я погодилася. Рік спільного життя був неспокійним і наші характери зіткнулися. Поцікавившись їх заощадженнями, я дізналася, що вони мають лише чверть від необхідного початкового внеску.
Тоня розповіла, що витрачає свою зарплату на особисті потреби, очікуючи, що її забезпечуватиме чоловік. Розчарована цим, я запропонувала їм щомісяця вносити певну суму, щоб я відкладала гроші від їхнього імені. Тоня не погодилася і з’їхала, за нею пішов мій син, який був засмучений моїм втручанням. Він припинив спілкування, а я відмовилася виходити на зв’язок першою, розчарована тим, що син вибрав партнерку, яка не бажає робити фінансовий внесок у їхній майбутній будинок.