– Ну, скільки можна! Навіщо ви четвертого замутили? Вам що, трьох мало?! Народите, на мою допомогу не розраховуйте! – верещала свекруха. – Ви не нервуйте так, Галино Володимирівно. Нагадаю, що і зі старшими трьома ви нічим нам не допомагали. Ну, це так, якщо ви забули. Це вам Макс сказав про мою вагітність, і через це ви засмутилися? – Ну, а хто ж ще?! Вже після народження третього я вам сказала, щоби припинили розмножуватися! Але ж ви не хочете старших слухати!.. Свекруха жодного разу не приходила на допомогу невістці.
Внуків відвідує раз на два місяці. Подарунки для них привозить лише на Новий Рік. Але невістці її подарунки не потрібні. Її чоловік дуже добре заробляє. Їхні діти одягнені та взуті. Сама Анна має свій маленький домашній бізнес. Вона може оплатити послуги няні, щоб та займалася з дітьми, і матуся могла займатися своєю справою. Правду кажучи, Анна з чоловіком не планували заводити четверту дитину. Але так вийшло. І уникнути відповідальності подружжя не має наміру. Ніхто і ніщо не може вплинути на їхнє рішення народжувати. А чого свекруха лютує? Чому вона так біситься, якщо ні матеріально, ні іншим способом, син з невісткою від неї не залежать?
А справа знову ж таки у фінансових можливостях її сина. Справа в тому, що Макс допомагає матері. Він її і на море відпочивати відправив, і лікування її зубів сплатив, і ремонт у її квартирі зробив. На добробуті дітей допомога сина матері не позначається. Тому й Анна ні словом не дорікає чоловікові за допомогу матері. А ось свекруха боїться. Четверта дитина – це додаткове навантаження на сімейний бюджет Макса та Анни. А отже, є ризик того, що її фінансування з боку сина зменшиться. Ось вона всіма правдами та неправдами намагається добитися від невістки переривання вагітності. Але Анну, звичайно, істерики свекрухи не хвилюють. Ніхто і ніщо не змусить її відмовитися від свого малюка.