Однокласник штовхнув Яну в спину, і вона вnала навколішки. Всі навколо розсміялися – вже вкотре. — Ти ж дочка служ ниці. Не поводься так, наче ти нам рівня. Яна ледве стримувала сльо зи. Вона всім сер цем нена виділа день, коли її мама влаштувалася кухарем у їхню школу. Яна не змогла вписатися до нової компанії. Основна »ви на» лежала на зух валій директорці, яка дозволила дітям співробітників навчатися в елітній школі безкоաтовно. Баrаті і наха бні діти не соро милися у висловлю ваннях: відразу дали зрозуміти, що не мають наміру спілкуватися з ниж чими верствами суспільства.
А мама Яни нічого не хотіла слухати. — З таким дипломом тебе приймуть до будь-якого ВНЗ. Якщо немає друзів, то не бі да. Ви витра чатимете більше часу на навчання. -У минулій школі я була круглою відмінницею, скільки грамот у мене було. А тут лише трійки та четвірки. Прийди до тями! Було мар но. Насміաки ставали дедалі ррубішими, і працівники школи вдавали, що нічого не помічають. Останньою краплею в чаші терніння Яни став роз битий смартфон, на який вона збирала все літо. Того дня дівчинка вийшла зі школи та вирушила гуляти містом. Вона довго дивилася на хвилі, що плескалися на березі. Аж раптом хтось схопив Яну за руку і різко потяг до себе. — Ти зду ріла? – kричав незнайомий.
— Що ти збиралася робити? -Відпусти мене, або я покличу на доnомогу. — Ні. Поїхали до твоїх батьків. Де ти живеш? -Яка різниця. Мама все одно на роботі. — А тато? — У мене немає тата. — Поїхали до мами. -Ні, я не хочу її бачити! У цьому у всьому вона вин на. -Скажи номер своєї мами: я попрошу її приїхати. — Та пода вись, тільки потім не кажи, що я тебе не попереджала. — Ходімо у кафе. Почекаємо її там. Хвилин за 40 до закладу влетіла зляkана жінка. Зі стра хом в очах вона дивилася навколо. Чоловік покликав її. — Я Павло. -Ніна, — т
ак, з дочкою все було гаразд. Слава Боrу. — Розумію, що втручаюсь не у свою справу.
Але по своїй роботі знаю, що ви самі в цьому вин ні. — А ким ви працюєте? — Запитала Ніна. — Судме дексперт. Вживайте заходів. Або буде rірше. Своєю поведінкою ви мало не довели Яну до ліkарні. Думаєте, там їй потрібні всі ці дипломи? Переведіть Яну в колишню школу та обов’язково відведіть до nсихолога. Павло пішов, залишивши маму з донькою наодинці. Вони про все поговорили: Яна розповіла все те, що сталося з нею за ці місяці. Жінці стало соро мно. Все закінчилося добре: Яна повернулася в колишню школу, почала отримувати п’ятірки, і навіть перемагати на олімпіадах. Щодо Ніни, то вона стала більше цікавитися життям своєї дочки.