Настало літо, і я вирішила відправити доньку на тиждень до свекрухи у село. У хорошу погоду краще бути на свіжому повітрі, ніж сидіти вдома у чотирьох стінах. Тим більше поряд з будинком є озеро, де діти часто грають, і Аліна має подружок в селі. Зі свекрухою у мене завжди були натягнуті стосунки. Ольга Василівна – типова свекруха, для якої зять та невістка – погані, а ось рідна дочка з чоловіком – ідеальні. Але я ніяк не очікувала, що вона розділятиме своїх онуків на «коханих» та «непотрібних». Минулого тижня я відвезла Аліну до села, зібрала їй улюблені іграшки та книжки, дала повчання слухатися бабусю.
Залишила свекрусі гроші — 3 тисячі гривень, аби вистачило на морозиво чи інші забаганки для Аліни. У Ольги Василівни пенсія невелика, тож я вважала це правильним. Але вже за два дні дзвонить свекруха: — Переведи ще тисячу на карту. — Як? Ви так швидко витратили усі гроші? — Та у твоєї доньки апетит вовчий, не можу її прогодувати! Аліна у мене їсть дуже мало, і такі звинувачення викликали здивування. Але я все одно переказала гроші. Коли у вихідні я приїхала до села, моя Аліна зі сльозами кинулася до мене.
— Матусю, будь ласка, я хочу додому. — Доню, що трапилося? Тобі з бабусею так погано? Адже літо, канікули! — Бабуся та хлопчики мене ображають. Виявилося, що свекруха запросила свою дочку Катю з синами. І тут почалося: вона почала ділити онуків на «хороших» та «поганих». Моя Аліна опинилася серед «поганих». Гроші, які я залишила на Аліну, свекруха витратила так, як визнала за потрібне: купила онуці розмальовку та фарби, а хлопчикам — дорогий набір конструкторів.
Аліна ходила нечесана, в пом’ятому одязі, тоді як хлопчики були чистими, з підстриженими нігтями та випрасуваними футболками. А за вечерею свекруха почала дорікати моїй дочці: — Твоє дівчисько все на городі потоптало, полуницю розчавила! Як тепер робити заготовки на зиму? — Я просто хотіла поласувати, — плакала Аліна. — Ти давала полуницю Петі та Паші, а мені не дозволяла. Я більше не витримала.
Як можна пошкодувати ягоди для рідної онуки? Я швидко зібрала речі та поїхала з донькою додому. Мій чоловік на заробітках, і я написала йому все про його матір. Мишко і так знав, що Ольга Василівна не любить нас, але щоб дійти такого… Я поклялася, що моя дочка більше ні ногою в село до цієї бабусі. Нехай краще поїде до моїх батьків, там її точно любитимуть!