Ми з чоловіком все життя працювали, щоб досягти чогось. С великою працею ростили наших дітей, а вони стали безвідповідальним ледарями. Дочка весь час у смартфоні, а те що весь день робить син, взагалі nозор.
Коли ми з чоловіком розписалися, з нашого маленького безперспективного містечка переїхали в столицю. Він був молодим спеціалістом, їхав за кар’єрним зростанням, а я їхала як його дружина, до того ж теж з професією — бухгалтер. Це був кінець 80-х, ми втратили шанс отримати квартиру від держави, тому багато працювали. Розуміли, що повинні домагатися всього самі. … Read more